10 липня в Україні вперше відзначається особливий День – День вшанування загиблого медика. Ця важлива ініціатива походить від команди Відзнаки «Орден Святого Пантелеймона», і її головна мета – належне вшанування пам’яті про медичних працівників, які поклали своє життя під час повномасштабної війни. Це день глибокої скорботи та безмежної шани до тих, хто до останнього подиху рятував життя інших, жертвуючи своїм.

Саме сьогодні, 10 липня, Судилківська територіальна громада активно долучилася до цієї зворушливої ініціативи, ставши частиною всеукраїнського проєкту «Посвіт пам’яті». Метою цього проєкту є вшанування пам’яті та героїзму медичних працівників, які віддали найцінніше – власне життя, виконуючи свій професійний обов’язок до кінця. Вони рятували життя як військових, так і цивільних, не шкодуючи себе. За офіційними даними, на сьогодні відомо про 510 лікарів, медсестер та інших фахівців сфери охорони здоров’я, які загинули у цій жахливій війні. Проєкт «Посвіт памʼяті» присвячений саме їм, і сьогоднішній мітинг, що відбувся у громаді на базі Судилківської амбулаторії загальної практики сімейної медицини, став яскравим тому підтвердженням. Захід розпочався урочистим виконанням Державного Гімну України, що підкреслило його національне значення.

Завдяки потужній підтримці Міністерства охорони здоровʼя України, проєкт «Посвіт пам’яті» поступово перетворюється на повномасштабну всеукраїнську програму вшанування героїв медичного фронту. Це дозволяє масштабувати ініціативу в кожному регіоні нашої країни. Відправною точкою цієї кампанії є 10 липня – День вшанування медичних працівників, які загинули під час виконання професійного обов’язку внаслідок збройної агресії російської федерації проти України. Цей день вже стає невід’ємною частиною національної памʼяті та свідомості українців.

З 10 липня розпочинаються двотижневі меморіальні та інформаційні кампанії, які триватимуть аж до Дня Святого Пантелеймона – Дня медичного працівника, що відзначається 27 липня. Цей період покликаний забезпечити, щоб уся Україна знала та пам’ятала, кому саме вона завдячує кожним врятованим життям. Точно о 14:00 10-го липня в усіх медичних закладах України пролунав символічний сигнал – аудіоефект серцебиття, що поступово сповільнюється і зупиняється. Цей стукіт сердець, що відлунює з глибин нашої пам’яті, є символом глибокої шани за загиблими медиками у цій страшній війні. Присутні на мітингу у Судилківській ТГ вшанували пам’ять про медичних працівників хвилиною мовчання, що символізувала безмежну вдячність.

Вони не тримали в руках зброї, але були на передовій, рятуючи життя. Без страху, без відпочинку, іноді без права на другий шанс, їхня професійна мужність слугує прикладом для всіх, хто обрав білий халат. Сильні, натхненні та безмірно віддані, ці медики зробили свідомий вибір – бути поруч там, де найважче. І назавжди залишилися там, де вже не чути ані болю, ані тривог.

Серед тих, чия пам’ять живе у наших серцях, є Ірина Казьміна. Вона народилася 22 липня 1983 року на Дніпропетровщині, але Судилків був їй дуже близьким, адже тут проживає її родина по материнській лінії. З дитинства Ірина мріяла стати лікарем, і цю мрію вона успішно здійснила. З початком повномасштабного вторгнення росії на територію України Ірина була мобілізована до лав Збройних Сил України як військовий медик. Старший лейтенант медичної служби Ірина Сергіївна проходила службу в одній із комендатур охорони та обслуговування повітряного командування «Схід». Будучи бойовим медиком та хірургом, вона невтомно рятувала життя воїнам-захисникам, надавала кваліфіковану медичну допомогу тим, хто її найбільше потребував у ці надзвичайно важкі часи для нашої країни. Хлопці з передової, яким вона допомогла вижити та врятувала життя, дякували їй, називаючи її своїм янголом-охоронцем. Проте звикнути до болю, каліцтв і непоправних втрат було неможливо. В одній із розмов зі своїми найріднішими Ірина зізналася, що їй здається, що серце просто не витримає стільки горя, яке вона бачить перед очима.

На превеликий жаль, хоробре серце цієї молодої, тендітної жінки, бойової медикині, старшого лейтенанта медичної служби Ірини Казьміної зупинилося 12 вересня 2023 року в одній з лікарень Дніпра. Ірина Казьміна, військова медикиня, похована у Судилкові. Її портрет гордо розміщений на Алеї Слави «Наші Герої». Світла пам’ять про Ірину Казьміну та про сотні інших загиблих медичних працівників житиме вічно у серці України та у серцях нашої громади і її жителів. Бо пам’ять повинна жити – у вогниках свічок і щирих молитвах, у білих халатах на порожніх стільцях, у ритмі метронома, що пролунав сьогодні в медичних закладах як останній виклик, і у словах, що назавжди лишилися в серці.

Вічна пам’ять і глибока шана Героям медичного фронту, які загинули, рятуючи інших. Їхні імена, їхня відданість, безмежна самопожертва та професійний подвиг назавжди залишаться в нашій пам’яті та у новітній історії України. Світло їхніх сердець житиме в кожному врятованому житті!