Постать святої рівноапостольної княгині Ольги, у святому Хрещенні названої Оленою, є однією з найбільш визначних та впливових в українській історії. Вона стала неперевершеним символом мудрості, незламної сили та непохитної волі, вміло очолюючи Київську державу протягом сімнадцяти років. Її правління тривало від трагічної загибелі чоловіка, князя Ігоря, до досягнення повноліття їхнього сина Святослава, який був батьком Володимира Великого. Цей період регентства був часом важливих державних перетворень, що зміцнили централізовану владу та поклали початок адміністративним реформам. Княгиня Ольга заклала основи для майбутнього розвитку потужної держави, впроваджуючи упорядковану систему данини та формуючи “становища” та “погости”. Вона розуміла стратегічну важливість внутрішнього порядку та зовнішніх зв’язків. Церква вшановує княгиню Ольгу як рівноапостольну святу, адже її величний подвиг визначив не лише подальший хід історії Київської держави та всієї України-Руси, а й духовне майбутнє всього українського народу. Прийнявши християнство у зрілому віці, приблизно у 955 році, після смерті чоловіка, вона продовжила справу закладення основ європейської християнської традиції на наших землях. Ця знаменна подія засвідчена як вітчизняними, так й іноземними історичними джерелами, хоча досі тривають дискусії серед істориків щодо точного місця та дати її хрещення. За однією з версій, хрещення княгині Ольги відбулося у 954 році в Києві, де священник Григорій звершив таїнство у церкві пророка Іллі, що вже тоді функціонувала. Інша ж гіпотеза стверджує, що вона прийняла християнство в самому Царгороді – столиці могутньої Візантійської імперії, де її з великою пошаною зустрічали імператор Костянтин VII Багрянородний та Патріарх Феофілакт. Водночас митрополит Іларіон (Огієнко) висловлював думку, що княгиня Ольга була охрещена ще до цієї події, щоб уже як християнка мати можливість вести рівноправні та успішні переговори з візантійським володарем. Княгиня Ольга стала першою правителькою, яка активно розпочала будівництво численних християнських церков на Русі, замінюючи язичницькі ідоли на святі храми. Вона встановлювала хрести та освячувала місця, де Господь дарував людям численні чудеса та навертав їх до істинної віри. Зокрема, завдяки її старанням відбулося зведення Миколаївського храму над Оскольдовою могилою, а також, можливо, й заснування дерев’яного храму на місці сучасного Собору Святої Софії в Києві. Попри те, що вона не змогла навернути до істинної віри свого сина Святослава, княгиня Ольга мала колосальний вплив на своїх онуків – Ярополка, Олега, і особливо на Володимира Великого, який влітку 988 року призначив день всенародного хрещення для киян, тим самим остаточно утвердивши християнство на Русі. За літописом, свята княгиня Ольга відійшла у вічність у неділю, 11 липня 969 року. Вона заповіла не здійснювати над собою язичницьких обрядів і була похована за християнським звичаєм в одному з храмів Києва, зведених нею. Через кілька століть, а саме в 1547 році, вона була офіційно прославлена серед святих Православною Церквою. Свята княгиня Ольго, моли Бога за нас! Випроси для нашого народу мудрість, незламність у вірі та мир, якого так прагнемо. Навчи нас стояти у правді, служити добру і берегти спадок християнської любові. #Церква_з_тобою