Аналітики помітили, що Російська Федерація неодноразово демонструвала гостру реакцію на постачання західної зброї Україні, супроводжуючи це погрозами ескалації конфлікту. Однак, так звані “червоні лінії”, які Москва намагалася окреслити, залишалися без належної відповіді з боку російської сторони. Це свідчить про складність та неоднозначність реакцій РФ на міжнародну військову допомогу Україні. Експерти зазначають, що попри публічні заяви про готовність до рішучих дій, реальні кроки Росії часто не відповідали заявленому рівню погроз. Така поведінка може бути як тактичним ходом, так і ознакою обмежених можливостей для реальної ескалації, яку Росія могла б собі дозволити без значних негативних наслідків. Аналіз попередніх заяв та дій РФ показує певну закономірність: погрози часто домінують над реальними діями, особливо коли йдеться про постачання високоточних озброєнь або далекобійних систем. Це створює поле для подальших обговорень щодо ефективності таких погроз та їхнього впливу на стратегію Заходу щодо підтримки України. Незважаючи на те, що Україна продовжує отримувати сучасну військову техніку, російська агресія не знаходить адекватної протидії у плані ескалації, що може свідчити про певні обмеження в російській військовій доктрині або ж про стратегічну невизначеність. Таким чином, концепція “червоних ліній” у російській риториці виглядає радше як інструмент психологічного тиску, аніж як реальна загроза неминучої ескалації. Відсутність відчутної реакції на перетин цих умовних меж лише підкреслює цю тенденцію. Спостереження за цими процесами є важливим для розуміння динаміки російсько-української війни та міжнародних відносин загалом.