Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) – це хронічний стан, який може виникнути після пережитої травматичної події. Міністерство охорони здоров’я визначає ПТСР як серйозне порушення психічного здоров’я, що потребує уваги та підтримки. Важливо розрізняти звичайний стрес від ПТСР, адже не кожна стресова ситуація призводить до розвитку розладу. Наприклад, щоденні стреси на роботі чи конфлікти в родині рідко спричиняють ПТСР.

ПТСР можуть викликати лише надзвичайні події: воєнні дії, втрата близьких, стихійні лиха, загроза життю та здоров’ю. Посттравматичний стресовий розлад є серйозною проблемою, яка потребує професійної допомоги.

За статистикою, 10-40% людей, які пережили катастрофічну стресову подію, можуть мати посттравматичний стресовий розлад. Важливо зазначити, що ПТСР може розвинутися не тільки в учасників травматичної події, але й у тих, хто є її непрямим свідком. Це називається вторинною травмою, і вона може виникнути внаслідок перегляду відео або спілкування з людьми, які пережили травму.

Міністерство охорони здоров’я інформує, що посттравматичний розлад може проявлятися як у короткостроковій, так і в довгостроковій перспективі після травми.

ПТСР може виникнути через деякий час після травматичної події. Може пройти місяць, два або три, і людина здаватиметься, що вже оговталася, але іноді ПТСР розвивається, коли людина опиняється у відносно безпечній ситуації. Тобто існує певний часовий проміжок між стресовою подією та розвитком посттравматичного стресового розладу.

Відразу після травми людина відчуває “гостру травму”, яка є природною реакцією на інтенсивну стресову подію. Особливість “гострої травми” полягає в тому, що з часом її інтенсивність знижується, на відміну від ПТСР, який з часом може посилюватися.

Основні симптоми ПТСР:

• нав’язливі спогади, флешбеки, кошмари;

• уникнення місць, дій, розмов, пов’язаних із травмою;

• тривожність, збудження, постійний стан готовності, нездатність розслабитися;

• негативні думки, депресія, зниження когнітивних функцій.

Можуть з’являтися суїцидальні думки, відчуття розпачу. Часто люди приховують свої страждання, можуть мати розлади сну, депресивні думки, і намагаються приховати це за допомогою алкоголю, наркотиків або агресивної поведінки. Не у всіх людей після переживання катастрофічної події розвивається посттравматичний стресовий розлад. Наприклад, після війни ПТСР може виникнути до 40% людей. Важливо, що частина з цих людей зможе позбутися розладу без втручання. У більшості людей з часом симптоми ПТСР зменшуються і зникають самостійно. Спогади стають менш нав’язливими, і людина менше реагує на те, що пов’язане з травмою. Однак, певний відсоток людей потребує спеціалізованого лікування, як психотерапевтичного, так і медикаментозного.

Психологічна платформа “Психологічна підтримка” наголошує, що існують поширені міфи про посттравматичний стресовий розлад, які не відповідають дійсності.

Міф: усі, хто переживає війну, матимуть ПТСР.

Правда: психіка більшості людей справляється з наслідками травматичних подій. Лише у 10-40% розвивається посттравматичний стресовий розлад. Існують спеціальні техніки, які зменшують ймовірність розвитку ПТСР.

Міф: безсоння, депресія, тривожність одразу після психологічної травми – це ПТСР.

Правда: ПТСР найчастіше розвивається протягом 3 місяців після події, і симптоми можуть посилюватись. Одразу після події може бути гострий стрес, симптоми якого зменшуються з часом.

Міф: коли людина в безпеці, ПТСР не проявляється.

Правда: іноді симптоми проявляються навіть у безпечних умовах. Психіка розслабляється і починає продукувати негативні переживання, тривогу, флешбеки.

Міф: ПТСР розвивається лише у «слабаків».

Правда: розвиток ПТСР залежить від багатьох факторів, таких як особливості травми, її тривалість, особиста значущість події. Пошук допомоги при ПТСР – це сила і бажання жити повноцінним життям.

Міф: ПТСР не лікується, людина божеволіє.

Правда: існують доказові та ефективні підходи до лікування ПТСР. Звернення до спеціаліста – це необхідність, яка дає можливість одужати.

Міністерство охорони здоров’я зазначає, що лікування може бути медикаментозним та/або психотерапевтичним: когнітивно-поведінкова терапія та метод десенсибілізації за допомогою руху очей. Існують методи не тільки лікування, але й профілактики посттравматичного стресового розладу. Спеціальні методи втручання можуть запобігати розвитку ПТСР.

У ці важкі часи важливо бути уважними до власного стану та стану близьких, і не відкладати візит до спеціаліста. Краще вжити заходів для профілактики, а при потребі – для лікування посттравматичного стресового розладу.