Історія Дмитра: Героїчний шлях бійця 128-ї Закарпатської гірсько-штурмової бригади

25 лютого 2022 року, на другий день повномасштабного російського вторгнення, 26-річний Дмитро зі Сваляви, Закарпатської області, добровільно пішов до військкомату. Незважаючи на те, що він не підпадав під мобілізацію за віком і мав стабільну роботу на заводі електроніки в Мукачеві, Дмитро був зарахований до лав 128 окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади. Його бойовий шлях розпочався в мінометній батареї 2 гірсько-штурмового батальйону, хоча перші три місяці він служив як піхотинець у штурмовій роті.

«Ми стояли на передніх позиціях, по нас і «Гради» працювали, і ствольна артилерія, і танки, і вертушки… Гаряче тоді було дуже. І зараз гаряче, але по-іншому…», — згадує Дмитро. Він розповідає про втрату багатьох побратимів, що свідчить про тяжкість бойових дій.

Згодом Дмитра повернули до мінометної батареї, де він опанував 82-мм та 120-мм міномети, успішно виконуючи функції як навідника, так і командира міномета. Його розрахунок неодноразово демонстрував високу ефективність, зокрема, на Херсонщині було знищено ворожий танк прямим влучанням міни. На Запоріжжі в одному з боїв вдалося знищити скупчення ворожої піхоти та три вантажівки «Урал» влучними мінометними пострілами.

Мінометний розрахунок Дмитра не раз ставав ціллю для ворога. На Донеччині, в Соледарі, під час виконання бойового завдання, Дмитро отримав контузію внаслідок обстрілу ворожим танком. Ще одна контузія була отримана на Херсонщині під час обстрілу з «Градів».

Особливо Дмитро згадує свого безпосереднього командира, старшого лейтенанта Володимира Лободюка, який загинув у грудні 2022-го в Соледарі та був посмертно удостоєний звання Героя України. «Він був не тільки чудовим командиром, але й мав почуття гумору. Дуже просто спілкувався з особовим складом, умів підколоти, посміятися разом з усіма, щоб переключитися від усього цього, трохи забутися. Почуття гумору на війні – дуже важливе, без нього тут нема чого робити», — говорить Дмитро.

Останнім часом Дмитро освоїв нову спеціальність – оператора розвідувального дрона, виявляючи цілі та коригуючи вогонь. Таким чином, за час війни він змінив три посади: піхотинець, мінометник і оператор БПЛА. На запитання, де він був ефективнішим, Дмитро відповідає: «Мінометником. Але й «літати» мені подобається, ця робота також дуже потрібна…».

Нещодавно Дмитро повернувся з відпустки, присвятивши час домашнім справам та ремонту. Він зазначає, що бачить людей, які уникають служби, але сам він, попри втому, не думає про ухилення від мобілізації. «Підставляти своїх товаришів? Це не про мене», — твердо заявляє він.

Дмитра вдома чекають рідні та дівчина, яка перебуває в Чехії. Саме заради них він продовжує боротьбу. «З дівчиною ми поки не одружилися, ніяк не встигаємо з цією війною, — іронізує Дмитро. — Але потім надолужимо втрачене…».

За відмінне виконання бойових завдань Дмитра нагороджено відзнаками Міністерства оборони України – «Залізним Хрестом», «Хрестом ракетних військ і артилерії», а також пам’ятною монетою 128 окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади.