Запроваджено нові норми щодо захисту прав домашніх працівників в Україні. Кодекс законів про працю України тепер містить нову главу XI-А, яка присвячена саме праці домашніх працівників. Ця глава детально роз’яснює поняття “домашньої праці” та “домашніх працівників”, встановлює їх правовий статус та особливості регулювання їхньої зайнятості. Важливою новацією є визначення обов’язкових умов, які повинні бути включені до трудового договору з домашніми працівниками.

Відповідно до статті 173² Кодексу законів про працю України, домашнім працівником вважається фізична особа, яка виконує домашню працю в межах офіційних трудових відносин з роботодавцем. Під “домогосподарством” розуміється група осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні, забезпечують свої потреби, ведуть спільне господарство та об’єднують або витрачають кошти. Члени домогосподарства можуть бути родичами, свояками, або не мати жодних родинних зв’язків, або мати обидва типи зв’язків. Варто зазначити, що домогосподарство може складатися навіть з однієї особи. Роботодавцем є той член домогосподарства, з яким домашній працівник уклав письмовий трудовий договір.

Слід підкреслити, що робота для домогосподарства, яка виконується нерегулярно і не перевищує 40 годин на місяць, не класифікується як домашня праця в контексті цього законодавства. Ключовим моментом для оформлення відносин є укладання письмового трудового договору між роботодавцем та домашнім працівником. Цей договір чітко визначає умови праці, а також права та обов’язки обох сторін. Трудовий договір може бути укладений як на невизначений термін (безстроковий), так і на певний термін (строковий). Це забезпечує прозорість та захист інтересів як найманих працівників, так і тих, хто надає послуги вдома. Нові положення спрямовані на легалізацію та належне правове регулювання цієї сфери зайнятості, що є важливим кроком для підвищення рівня соціального захисту.