Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання праці домашніх працівників» від 25.04.2024 № 3680-IX (далі – Закон) вніс зміни до низки нормативно-правових актів, що регулюють трудові відносини, зокрема до Кодексу законів про працю України. З 25 серпня 2024 року, коли Закон набув чинності, Кодекс законів про працю України (КЗпП України) доповнено новою главою XI-А «Праця домашніх працівників», яка визначає поняття домашньої праці та домашніх працівників, закріплює їх правовий статус та особливості регулювання, а також обов’язкові умови трудового договору.

У статті 173-2 КЗпП України закріплено такі поняття:

Домашній працівник – це фізична особа, яка виконує домашню працю у межах трудових відносин з роботодавцем. Домашня праця – це робота, яка виконується для домогосподарства за трудовим договором. Домогосподарство – це сукупність осіб, які спільно проживають, забезпечують себе необхідним, ведуть спільне господарство, об’єднують та витрачають кошти. Роботодавець – фізична особа, член домогосподарства, з якою працівник уклав трудовий договір.

Важливо! Робота для домогосподарства, яка здійснюється нерегулярно та не більше 40 годин на місяць, не вважається домашньою працею. З домашнім працівником укладається письмовий трудовий договір, що визначає умови праці, права та обов’язки сторін. Договір може бути строковим або безстроковим.

У договорі обов’язково зазначаються: ПІБ та адреси роботодавця і працівника, місце роботи, дата початку дії договору, строк дії (для строкового договору), перелік обов’язків працівника, розмір та порядок виплати заробітної плати, графік роботи, тривалість робочого дня, вихідні дні, кількість днів оплачуваної відпустки, лікарняні виплати, умови проживання (якщо працівник проживає у роботодавця), підстави та порядок розірвання договору, порядок надання попередження про звільнення, виплати при звільненні, способи обміну інформацією.

При укладенні договору вимога роботодавця про передачу документів, зокрема паспорта, є незаконною. Також, роботодавець повинен повідомити ДПС України про прийняття домашнього працівника на роботу. Питання ведення первинної облікової документації та трудової книжки вирішується сторонами самостійно. Не допускається прийняття на роботу осіб, які не досягли 16 років.

Домашні працівники, які проживають у житлі домогосподарства, мають додаткові права, обов’язки, гарантії та умови праці. Усі умови проживання та роботи повинні бути детально прописані в трудовому договорі. Важливо дотримуватись встановленого робочого графіку та забезпечити баланс між роботою та відпочинком. Нормальна тривалість робочого часу не може перевищувати 40 годин на тиждень, але може бути інша тривалість за згодою сторін.

Працівникам гарантується право на щоденний відпочинок та щорічну основну оплачувану відпустку тривалістю не менше 24 календарних днів. Оплата праці регулюється КЗпП України та Законом України «Про оплату праці» і не може бути меншою за мінімальну заробітну плату. Соціальне страхування здійснюється на засадах добровільності.

Роботодавець несе відповідальність за безпечні умови праці та технічний стан обладнання. Працівник має право відмовитися від важких робіт або робіт із шкідливими умовами. Припинення трудового договору вимагає дотримання всіх законодавчих норм і процедур. Домашні працівники користуються всіма трудовими правами та гарантіями, включаючи право на захист від експлуатації та дискримінації.

Отже, Закон про працю домашніх працівників забезпечує правовий захист та регулювання умов праці для цієї категорії працівників, а також встановлює обов’язки для роботодавців.

Головний державний інспектор відділу 
з питань праці управління інспекційної 
діяльності в Одеській області Південного 
міжрегіонального управління Державної 
служби з питань праці
Людмила СЛАВИЧ

Громада у соцмережах: