ПРАПОР НАДІЇ НАД ЛУБНАМИ

Лубенщина долучилася до Всеукраїнської акції «Прапор Надії», яка стала символом єднання та підтримки українських захисників.

Сьогодні, біля приміщення міської ради, поруч з прапорами України, Європейського Союзу та нашого міста, замайорів чорно-білий Прапор Надії. Ця важлива ініціатива об’єднала родини полонених та зниклих безвісти земляків, членів виконавчого комітету та працівників міської ради, які спільно висловили свою незламну віру у повернення героїв додому.

Проєкт «Прапор Надії» був започаткований у 2024 році захисником «Азовсталі» Сергієм (Волина) Волинським. 23 серпня 2024 року, у День Державного Прапора України, він подав петицію до Президента України з проханням підтримати створення нового символу — Прапора Надії. Петиція зібрала 25 тисяч підписів лише за чотири дні, що свідчить про величезну суспільну підтримку. Перший Прапор Надії був урочисто піднятий 8 травня 2025 року в Запоріжжі.

«Проєкт “Прапор Надії” — це не разова акція, а довготривала ініціатива, що створить постійне інформаційне нагадування про полонених як усередині країни, так і на міжнародному рівні. Ми маємо мобілізувати всі сили для звільнення наших героїв і нагадувати світові, що Україна бореться за кожного свого громадянина», — наголосив ветеран у своїй петиції.

Про це повідомив Лубенський міський голова Олександр Грицаєнко. Сестра зниклого безвісти Владислава Грищенка, захисника полку «Азов», Яна, зворушливо звернулася до присутніх: «Коли ми виходимо на такі акції, ми відчуваємо, що ми не самі у своєму горі. Об’єднавшись, легше вірити і чекати. Разом ми сила!» — підкреслила вона.

Кольори прапора несуть глибоке символічне значення. Чорний колір уособлює страждання, які переживають люди в полоні, уособлює пам’ять про закатованих, зломлених та страчених наших співвітчизників. Він є символом пам’яті кожного, хто поклав своє життя за Україну. Білий колір — це символ надії, наша непохитна віра в те, що кожен захисник повернеться додому, ми знайдемо тих, хто зник безвісти, і полонені будуть вдома.

Наша громада, на жаль, добре знає, що таке біль втрат та туга очікування найрідніших з ворожого полону. Прапор Надії — це потужне нагадування про наш обов’язок пам’ятати і вірити. Державний Прапор України та Прапор Надії підняли сестра зниклого безвісти Яна Сугак та колишній військовослужбовець Едуард Хромов.

«Прапор Надії» – це голос усіх родин, які чекають.