🏳️🏴”ПРАПОР НАДІЇ” ПІДНЯТО В БЕРЕЗІВЦІ: СИМВОЛ ПІДТРИМКИ ПОЛОНЕНИХ ТА ЇХНІХ РОДИН🙌

📜 Верховна Рада України встановила 28 липня Днем вшанування пам’яті захисників і захисниць України, учасників добровольчих формувань, а також цивільних осіб, які були страчені, закатовані або загинули в полоні. Ця дата є важливим нагадуванням про подвиг та жертовність тих, хто боровся за нашу свободу.

Сьогодні, у центрі Березівки, відбулася надзвичайно зворушлива церемонія підняття “Прапора Надії”. Ця подія стала потужним знаком підтримки українських військовополонених та їхніх родин, які переживають неймовірно складні часи. Ми зібралися разом, щоб висловити нашу солідарність та непохитну віру у їх повернення.

🔰 Проєкт «Прапор Надії», започаткований у 2024 році захисником «Азовсталі» Сергієм Волинським, є неофіційним символом, що вшановує пам’ять українських військовополонених та зниклих безвісти. Його дизайн складається з двох горизонтальних смуг: верхньої – білої, та нижньої – чорної, кожна з яких несе глибокий зміст.

❓ Що означають кольори прапора? Біла смуга символізує нашу віру та непохитну надію на звільнення, свободу й повернення додому всіх полонених та безвісти зниклих. Чорна смуга уособлює біль, страждання, катування та приниження, які супроводжують тих, хто перебуває в полоні. Це кольори пам’яті та співчуття.

🇺🇦 31 травня 2024 року в Березівці пролунала радісна звістка: з полону повернувся наш земляк, житель Березівки, Вадим Нестеренко, разом з іншими відважними захисниками України! Його повернення стало справжнім дивом і натхненням для всіх нас. Вадим Нестеренко та його побратими, незважаючи на всі нелюдські труднощі, мужньо витримали важкі випробування полону. Їхня незламна сила духу та відданість нашій країні є прикладом справжнього патріотизму та героїзму.

Історія Вадима вражає. У 2011-му – відразу після проходження строкової служби – Вадим увійшов до складу Ізмаїльського прикордонного загону. А в 2018 році доєднався до 35-ї окремої бригади морської піхоти. В її лавах і зустрів повномасштабне вторгнення – на острові Зміїний. За його словами, вороги вимагали від українських прикордонників і морпіхів здатися. У відповідь їх послали у відомому напрямку. Згодом з’явилася інформація про загибель усіх захисників Зміїного. І лише згодом стало відомо, що вони потрапили в полон.

Вадим пробув на ворожій території 2 роки і 3 місяці. Він розповідає, що за цей час “побував у пеклі” – його неодноразово катували: обливали холодною водою, труїли газом, били електрошокером і палицею. Внаслідок катувань йому зламали ребра, ніс і вибили з десяток зубів. Та, попри все, він вистояв. Нарешті пекло закінчилося, і він повернувся на рідну Батьківщину, до своїх рідних і близьких.

Саме тому йому було довірено честь підняти Державний прапор України та прапор Надії. Сьогодні ми підняли “Прапор Надії” не просто як прапор. Ми підняли його як символ нашої спільної віри, нашої незламності та нашої обіцянки – ми чекаємо на повернення кожного. Особливо зворушливо, що цю місію виконав Вадим, який особисто пройшов крізь пекло полону і повернувся до нас. Це свідчення того, що надія живе, доки ми разом. Ми ніколи не забудемо про наших полонених, і ми робитимемо все від нас можливе, щоб кожен з них якнайшвидше повернувся додому🙌

Березівський міський голова Валерій Григораш