🔴 **Президент України підписав Закон № 4536: Чи відкриває він нову еру для українського агробізнесу, чи завдасть удару по виробниках сировини?**

Сьогодні Президент України поставив свій підпис під Законом № 4536 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України “Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення” та з метою удосконалення окремих положень податкового законодавства». Цей документ кардинально змінює податкове та митне законодавство, запроваджуючи експортні мита на насіння сої та ріпаку. Закон має бути офіційно опублікований і набуде чинності з 1 жовтня 2025 року.

📄 **Ключові положення Закону № 4536:**

* До 1 січня 2030 року буде діяти вивізне мито у розмірі 10% на експорт насіння сої та ріпаку.
* Починаючи з 2030 року, ставка мита щорічно зменшуватиметься на 1%, досягнувши 5% до 2035 року.
* Продукція, вирощена українськими аграріями, буде звільнена від сплати цих мит.

📊 **Урядова логіка: Пріоритет переробки над сировиною**

Основна мета запроваджених змін — припинити неконтрольований вивіз сировини за кордон та стимулювати розвиток внутрішньої переробної галузі. Уряд сподівається, що українські підприємства збільшать виробництво рослинних олій, шроту та іншої продукції з вищою доданою вартістю. Це, своєю чергою, має створити нові робочі місця та залучити інвестиції в аграрний сектор.

📣 **Реакція ринку: Підтримка чи занепокоєння?**

Впровадження експортних мит вже спричинило бурхливу дискусію серед учасників аграрного ринку.

* **Трейдери та експортери** висловлюють занепокоєння щодо можливого зниження прибутковості, втрати частини маржі та потенційного зменшення інтересу з боку іноземних покупців до української сировини.
* **Переробні підприємства**, навпаки, бачать у цьому можливість отримати доступ до дешевшої сировини, що сприятиме зростанню виробництва та формуванню міцного внутрішнього ринку продуктів переробки.

❗ **Хто виграє, а хто програє від нового закону?**

**Аграрії** опиняються під першим ударом. Більшість українських виробників сої та ріпаку орієнтувалися на швидкий продаж сировини трейдерам, уникаючи інвестицій у власну переробку. Нові мита змушують їх шукати нові шляхи реалізації продукції, самостійно виходити на експортні ринки або працювати з меншим прибутком. Для фермерів, які планували свої експортні контракти заздалегідь, раптова зміна правил гри може стати серйозним фінансовим викликом.

**Переробники** отримують суттєву перевагу. Доступ до дешевшої вітчизняної сировини дозволить їм наростити обсяги виробництва, підвищити рентабельність та розширити експорт готової продукції. Це цілком відповідає державній стратегії розвитку, проте може створити нерівні умови для малих та середніх господарств, які не мають достатніх ресурсів для облаштування власних переробних потужностей.

🌾 **Чи стане Закон № 4536 «українським проривом» в агросекторі?**

Теоретично, так. Якщо держава підтримає цей крок не лише митами, а й забезпечить доступ до фінансування, інвестуватиме в логістичну інфраструктуру та надасть реальну підтримку переробним підприємствам, то через кілька років Україна зможе стати провідним експортером не лише насіння, а й олії, шроту та інших продуктів з високою доданою вартістю.

Практична реалізація несе високі ризики. Без комплексної програми підтримки фермерів, експортні мита можуть перетворитися на додатковий податковий тягар, що знизить рентабельність виробництва. Це може змусити дрібних аграріїв скоротити посівні площі сої та ріпаку, що матиме негативні наслідки для всього агросектору.

🔴 **Оцінка Закону № 4536:**

Закон № 4536 є кроком у правильному стратегічному напрямку, однак його тактичне впровадження викликає занепокоєння. Україна має всі передумови, щоб позбутися статусу «сировинного придатку», але цей процес має супроводжуватися системною підтримкою виробників та стимулюванням інвестицій у переробну галузь, а не через удар по аграріях. Інакше існує ризик падіння експорту та зростання невдоволення фермерів без гарантованого успіху промисловості.

Сьогодні ми стаємо свідками початку нового етапу розвитку агросектору: від вільного експорту сировини до контрольованого ринку з пріоритетом внутрішньої переробки. Чи стане ця трансформація історією успіху, чи черговим викликом – залежить від готовності держави підтримати тих, хто змушений адаптуватися до нових правил гри.