Президент України Володимир Зеленський указом №300/2025 від 9 травня 2025 року присвоїв почесне звання «Мати-героїня» шести жінкам з Кременчуцького району. Серед них особливо вирізняється Любов Авраменко зі Степового, мати п’ятьох чудових дітей. Це звання є визнанням її материнського подвигу та великого внеску у виховання майбутнього покоління.

Любов Іванівна, родом із мальовничого Закарпаття, на початку 90-х років закінчила Гадяцьке училище культури. Її життя нерозривно пов’язане з Полтавщиною, де вона розпочала трудову діяльність у радгоспі «Великокринківський», обійнявши посаду завідуючої клубу. Саме тут вона зустріла свою долю – Андрія, з яким улітку 1992 року поєднала свої серця.

Згодом сім’я Авраменків поповнилася первістком – у квітні 1993 року народився син Артем. Через два роки їхня родина знову відчула радість батьківства, коли на світ з’явився Павло.

Родина жила в гармонії, трудилася на благо громади, виховувала дітей, радіючи кожному дню. Андрій Павлович працював електриком в агрофірмі «Степове», а Любов Іванівна спочатку працювала в цьому ж підприємстві на різних посадах, а згодом стала вчителем музики та співів у Степовищенській школі. Вона вкладала душу у свою роботу, надихаючи дітей на любов до музики та мистецтва.

У 2008 році в родині Авраменків знову запанувала дитяча радість – народилися ще два сини, Віталій і Владислав! Це додало приємних клопотів, але й безмежної радості.

Старші сини завжди були опорою для батьків: допомагали по господарству, брали участь у вихованні молодших братів. Всі разом дбали про затишок у домі, мріючи про поповнення родини. Батьки мріяли про донечку, а сини – про молодшу сестричку.

Мрії мають властивість здійснюватися, особливо коли в них щиро віриш. Тож наприкінці 2011 року в родині Авраменків сталося диво – народилася довгоочікувана донечка Каріна!

Багатодітна родина Андрія Павловича та Любові Іванівни Авраменків проживає у Степовому з трьома молодшими дітьми, які навчаються у Великокринківському ліцеї. Старші сини вже стали на самостійний шлях. Артем успішно займається підприємництвом у Польщі. Павло створив власну сім’ю.

Любов Іванівна, як мати-героїня, минулого року вийшла на заслужений відпочинок, але продовжує бути серцем і душею родини, берегинею сімейного вогнища. Її життєвий шлях – це приклад безмежної материнської любові, незламної сили духу та відданості сімейним цінностям. Звання «Мати-героїня» стало заслуженим визнанням її подвигу.

Присвоєння високого державного звання Любові Авраменко – це визнання її материнського подвигу, щоденної самовідданості та подяка за її неоціненний внесок у виховання дітей. Її приклад надихає та вселяє віру в майбутнє.

Нехай таких родин, як Авраменки, буде більше, адже саме на них тримається майбутнє України!