Дорогі громадяни!

Рівно 105 років тому, на Софійській площі у Києві, були проголошені слова, що стали символом єднання: «Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України». Ці величні слова проголосили Акт Злуки, який об’єднав українські землі в єдину державу. Сьогодні ми відзначаємо важливе державне свято – День Соборності України.

Щороку 22 січня ми згадуємо два ключові уроки, які стали дороговказом для всіх поколінь української нації: щоб здобути державність, необхідно боротися, а щоб її зберегти, потрібно єднатись. Цьогоріч, як ніколи, ми відчуваємо всю силу цих уроків. Ми стали свідками того, як ці уроки, засвоєні кожним українцем, стали фундаментом нашої незламності.

24 лютого стало днем, коли ми показали, що соборність та самостійність України для нас – не просто слова, а справжні цінності. Ми не віддали свою державу, а з першого дня повномасштабної агресії довели, що єдність народу – наша відповідь ворогу. Це проявилося на фронтах, у всіх напрямках бойових дій, у боротьбі за збереження нашої соборної, самостійної, сильної України.

Згадуючи історію, українці з 1990 року створювали живі ланцюги єдності, простягаючи їх із заходу на схід. 24 лютого цей ланцюг набув нової форми. Зникло поняття «мій» чи «не мій» регіон – кожен куточок України став рідним. Українці з Києва, Харкова, Львова, Одеси, Дніпра боронять Донбас та Крим. Мешканці Закарпаття, Буковини та Галичини приймають тих, хто втратив домівки, з Маріуполя, Херсона, Запоріжжя. Воюючі, працюючі, допомагаючі українці – усі роблять свій внесок у спільний спротив. Матері й діти, які вимушено перебувають за кордоном, теж не залишаються осторонь, збираючи та передаючи необхідне для перемоги. Українці з кожного регіону працюють для захисту кожного регіону, для звільнення тимчасово окупованих територій.

Сьогодні, українці, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях, продовжують чинити спротив та чекають на визволення. Разом ми змусимо Росію піти, щоб слова Акту Злуки стали реальністю. Бо кожен українець б’ється за кожного українця, доводячи: тримаючись разом, ми ніколи не здамося.

Сьогодні соборність охоплює обидві півкулі Землі. По всьому світу, 24 лютого пролунало: «Я – українець». Це стало очевидним для всіх, хто з початком війни, незалежно від місця проживання чи громадянства, ствердно заявив: «Я – українець». Мільйони українців у діаспорі, лобісти інтересів України у світі, ті, хто збирають необхідне, ті, хто не забуває про коріння та не дає світу забути про Україну. Всі, у чиїх жилах тече українська кров, всі, в чиїх серцях б’ється вільний дух. Українці за походженням, які давно довели свою приналежність до українського народу, мають отримати українське громадянство на законодавчому рівні. Сьогодні я вношу до Верховної Ради України законопроєкт, який дозволить запровадити інститут множинного громадянства.

Це стосується всіх етнічних українців та їхніх нащадків з різних країн світу, звісно, окрім громадян країни-агресора.

Всі, хто в еміграції вимушено покинув рідну землю, опинившись у Європі, США, Канаді, країнах Азії, Латинській Америці. Всі, хто допомагає нам попри відстань.

Іноземні добровольці, які стали на захист України, усі, хто воює за свободу України, як за рідну Батьківщину. І Україна стане для них такою.

Для всіх, хто зможе відчути, що бути в Україні означає бути вдома. Не туристами, а громадянами. Великої, соборної, єдиної України.

За свободу якої ми боремося. Б’ємося за право бути українцями. І відповідне рішення – один з елементів такої свободи, одна з можливостей реалізації такого права. Права бути українцем.

Окрім цього, ми маємо сьогодні робити кроки не лише для зміцнення соборності України й нашого народу, а й дії задля соборності прав і свобод, правди про українців, правди про нас і правди про нашу історію.

Заради цієї мети сьогодні мною підписано указ «Про історично населені українцями території Російської Федерації». Це повернення правди про історичне минуле заради українського майбутнього.

Дорогий народе!

Навесні 2022 року я вперше побачив Бучу після окупації. І вперше одягнув футболку зі словами I’m Ukrainian. Я – українець! І завжди, а особливо тепер, слова «я – українець» мають особливе значення. Сьогодні вони сповнені мужністю, гордістю й незламністю нашого народу. Болем, який відчувають кожен українець і українка, та водночас силою, яка допомагає нам усе пройти. Усе подолати. Усе пережити. Знаючи й пам’ятаючи, що тільки сильні українці можуть стати єдиними. І тільки єдині українці можуть бути сильними.

Українці в усьому світі.

Я – українець! I’m Ukrainian.

З Днем Соборності, дорогий народе!

Слава українцям!

Слава Україні!