Прийняття як фундамент інклюзивного суспільства

Прийняття – це не просто усвідомлення багатогранності світу та індивідуальності кожної людини. Це глибоке внутрішнє переконання в тому, що людська різноманітність є не проблемою, а джерелом сили та багатства для суспільства загалом. Кожна людина, незалежно від її статі, віку, етнічної приналежності, сексуальної орієнтації, наявності інвалідності чи соціального статусу, заслуговує на безумовну повагу, невід’ємну гідність та рівне ставлення до себе.

Проте, часто трапляється так, що формальне визнання існування різних соціальних груп у суспільстві ще не трансформується у справжнє, щире прийняття. Показовим прикладом може слугувати поширене запитання: «Я ставлюся до ЛГБТ+ нормально, але навіщо цю тему так відкрито обговорювати?» За такою, здавалося б, нейтральною фразою приховується несприйняття присутності та видимості іншої людини у спільному просторі. Це не прийняття, а радше вимушена толерантність на певній дистанції, яка штучно зберігає бар’єри – чи то психологічні, соціальні, чи культурні.

Коли ж ми говоримо про концепцію безбар’єрності, ми маємо на увазі значно ширший і глибший спектр взаємодій. Це не лише про співіснування, але й про активну взаємодію, взаємну підтримку та спільне творення простору, де кожна особистість відчуває себе невід’ємною частиною ширшої спільноти.

Відтак, справжня безбар’єрність починається з фундаментальних речей: з неупередженого погляду на світ, з мови, позбавленої знецінення, та з конкретних дій, спрямованих на максимальне включення всіх членів суспільства.

Суспільство набуває справжньої сили лише тоді, коли в ньому знайдеться місце для кожного, і це місце не потрібно буде завойовувати чи виборювати.

Продовжуємо щоденно вдосконалювати нашу толерантність разом із Довідником безбар’єрності – важливою ініціативою Першої леді Олени Зеленської, яка сприяє формуванню інклюзивного суспільства.