Вага — головний ворог винищувача

Бронювання, хоч і доступне технічно, додає критичну масу. Наприклад, F-22 Raptor важить понад 37 тонн у повному бойовому навантаженні. Будь-яке додаткове обтяження — це втрата швидкості, маневреності та збільшення витрат пального. А це вже — питання виживання пілота в реальному бою. Саме тому розробники обирають не броню, а надзвичайну маневреність і швидкість. Куполи винищувачів виготовляють не зі звичайного скла, а з високотехнологічних композитів, які витримують тиск, удари, ультрафіолетове випромінювання та навіть зіткнення з птахами на швидкості понад 1000 км/год. Додавання куленепробивних елементів знизить прозорість та збільшить ризик втрати видимості — критичної переваги у бою. До того ж деякі кабіни мають унікальні властивості — як-от “золоте” покриття F-22 для непомітності чи вибуховий підрив кабіни для швидкого катапультування.

У повітрі важливіші ракети, а не кулі

Сучасний повітряний бій майже не передбачає ближніх атак із використанням кулеметів. Сьогодні основна зброя винищувачів — ракети, які запускають на десятки кілометрів ще до того, як пілоти побачать один одного. F-35A, наприклад, має всього 182 снаряди для гармати — буквально три коротких натискання на гачок. Ймовірність прямого влучення кулі в кабіну мізерна. Тому, щоб зберегти динамічні характеристики, кабіни сучасних винищувачів не оснащують куленепробивним склом.

Винятки з правил

Лише окремі моделі мають броню — і то не винищувачі. Легендарний A-10 Warthog, що виконує атаки на малій висоті, має титанову капсулу навколо пілота, прозвану “титановою ванною”. Ще один виняток — російський Су-34, який також має елементи бронювання. Але загалом ні F-15, ні МіГ-35, ні Chengdu J-20 не мають куленепробивних кабін, і це навряд чи зміниться найближчим часом. Ця інформація допомагає зрозуміти інженерні компроміси, на які йдуть конструктори для забезпечення максимальної ефективності бойових літаків.