Обговорення викликів, пов’язаних з ГМО в Україні

Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області продовжує висвітлювати актуальні питання, що стосуються обігу генетично модифікованих організмів (ГМО) на території України. Ці питання мають стратегічне значення для розвитку вітчизняного сільського господарства.

Основною метою державної аграрної політики є забезпечення сталого зростання галузі, яка виробляє якісну та конкурентоспроможну продукцію як для внутрішнього споживання, так і для експортних ринків. Ця мета досягається шляхом інтеграції новітніх технологій, зокрема біотехнологій та використання генетично модифікованих рослин, що спостерігається в багатьох країнах світу.

Проте, не припиняються дискусії щодо потенційних негативних наслідків вивільнення ГМО для довкілля та здоров’я людей. Саме тому належний державний контроль за використанням ГМО в аграрному секторі набуває особливої ваги для України, враховуючи її унікальні переваги: значні земельні та людські ресурси, а також накопичений досвід у землеробстві. Ці фактори створюють сприятливі умови для розвитку аграрної економіки, але вимагають ретельного підходу до впровадження нових технологій, таких як ГМО.

Найбільш поширеними генетично модифікованими культурами у світовому аграрному виробництві є соя, кукурудза, бавовник та ріпак. Незважаючи на очевидні економічні вигоди від вирощування таких культур, важливо звертати увагу спільноти на необхідність вирішення проблеми оцінки ризиків. У разі потреби, слід запобігати можливим негативним наслідкам використання ГМО для здоров’я людини та стану навколишнього середовища. Це питання стосується не лише України, але й глобальної спільноти, яка прагне до безпечного харчування.

Наразі використання ГМО в Україні регулюється Законом України від 31 травня 2007 року №1103-V «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів». Цим законом встановлено заборону на промислове виробництво та введення в обіг ГМО, а також продукції, виробленої із застосуванням ГМО, до їх державної реєстрації (Розділ V, стаття 15). Також забороняється ввезення на митну територію України ГМО, окрім тих, що призначені для науково-дослідних цілей або державних апробацій (випробувань), до їх державної реєстрації (Розділ V, стаття 16).

Згідно із Законом, використання ГМО у «відкритій системі», тобто з контактом з навколишнім середовищем (наприклад, вирощування у відкритому ґрунті), можливе виключно після державної реєстрації. До моменту реєстрації, вивільнення ГМО в навколишнє середовище дозволяється лише з метою випробувань та на основі спеціального дозволу. Цей підхід забезпечує контроль та мінімізує потенційні ризики.

Україна виділяється серед країн світу тим, що вся харчова продукція підлягає маркуванню позначкою «З ГМО» або «Без ГМО», що було запроваджено у 2009 році. Хоча дослідження впливу ГМО на організм людини ще тривають, експерти наголошують на потенційно значному впливі ГМО-продуктів на здоров’я людей. Ключовою вимогою залишається безпечне використання ГМО, яке має базуватися на ретельній оцінці ризиків та обов’язковому маркуванні продукції, що містить ГМО. Ці заходи спрямовані на забезпечення прозорості та захист споживачів.

Детальніше з вимогами Закону України щодо ГМО можна ознайомитись за посиланням: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1103-16#Text

Головний спеціаліст відділу контролю
у сфері насінництва, розсадництва та якості зерна
управління фітосанітарної безпеки та санітарної охорони території, Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області
О.І.Нікорчук