Проблемні питання обігу ГМО в Україні: виклики та регулювання

Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області продовжує інформувати щодо актуальних та проблемних питань, пов’язаних з обігом генетично модифікованих організмів (ГМО) в Україні. Ці питання набувають особливого значення для аграрного сектору країни.

Стратегічна мета державної аграрної політики України полягає в забезпеченні стійкого розвитку сільського господарства, яке здатне виробляти якісну та конкурентоспроможну продукцію як для внутрішнього споживання, так і для експортної торгівлі. Досягнення цієї мети неможливе без врахування сучасних технологічних, екологічних та економічних змін, що відбуваються у постіндустріальну епоху. Багато країн світу вже нарощують темпи сільськогосподарського виробництва шляхом активного впровадження новітніх біотехнологій, зокрема використання генетично змінених рослин.

Однак, не вщухають суперечки щодо потенційних негативних наслідків вивільнення генетично модифікованих організмів (ГМО) для навколишнього середовища та здоров’я людини. Саме тому, необхідність забезпечення належного державного контролю за використанням ГМО у сільськогосподарському виробництві набуває великого значення для України. Враховуючи унікальні переваги країни в аграрній економіці, такі як значні земельні та людські ресурси, а також накопичений досвід землеробства, відповідальний підхід до ГМО є критично важливим.

На сьогодні, найпоширенішими генетично модифікованими культурами в глобальному аграрному виробництві є соя, кукурудза, бавовник та ріпак. Незважаючи на незаперечні економічні переваги, що отримуються від вирощування генетично модифікованих рослин, вкрай важливо звернути увагу спільноти на необхідність вирішення проблеми комплексної оцінки ризиків. У разі потреби, слід також попереджати можливі негативні наслідки для здоров’я людини та стану навколишнього середовища, пов’язані з їхнім використанням.

Наразі використання ГМО в Україні регулюється Законом України від 31 травня 2007 року №1103-V «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів». Цим законом передбачено заборону на промислове виробництво та введення в обіг ГМО, а також продукції, виробленої із застосуванням ГМО, до їх державної реєстрації (Розділ V, стаття 15). Також забороняється ввезення на митну територію України ГМО та продукції з їх використанням до державної реєстрації, за винятком тих, що призначені для науково-дослідних цілей або державних апробацій (випробовування) (Розділ V, стаття 16).

Згідно з цим Законом, використання ГМО у «відкритій системі», що передбачає контакт з навколишнім середовищем (наприклад, вирощування у відкритому ґрунті), можливе виключно після проходження державної реєстрації. До моменту реєстрації, вивільнення ГМО в навколишнє середовище дозволяється лише з метою проведення випробувань та за наявності спеціального дозволу.

Цікавим фактом є те, що Україна є унікальною країною, де всі продукти харчування підлягають обов’язковому маркуванню позначкою