ПРОВЕЛИ В ОСТАННЮ ДОРОГУ ГЕРОЯ – ТЕРЕЩЕНКА РУСЛАНА ВАЛЕРІЙОВИЧА

Сьогодні рідні, близькі, друзі, колеги, побратими, представники сільської влади та небайдужі мешканці Ліплявської громади прощалися з нашим земляком, життя якого обірвалося під час боротьби з ворожим окупантом. На щиті до рідної землі повернувся Герой – старший солдат Національної гвардії України Терещенко Руслан Валерійович.

Шкода, що невблаганна доля дала йому так мало пожити на світі, йому було всього 32 роки. У військового залишилась дружина, двоє синів, мама, брат, бабуся. Усі, хто знав Руслана, згадують його як відважного та цілеспрямованого чоловіка, який завжди був готовий допомогти і підтримати. Руслан дуже любив свою сім’ю, був зразком для дітей. Рідні запам’ятали Руслана хазяйновитим, справедливим, наполегливим, добрим та світлим душею. Він мав багато друзів, радів життю, мріяв виростити дітей і дочекатися онуків. Але склалося по-іншому…

09.08.2024 близько 19:40 перебуваючи у складі 2 БТГР 1 броп під час оборони в південній околиці смт.Стельмахівка, Сватівського району Луганської області, в наслідок ворожого мінометного обстрілу на СП “Олива” навідник-оператор 3 відділення 2 взводу оперативного призначення 2 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 1 батальйону оперативного призначення військової частини 3027 Терещенко Руслан Валерійович отримав поранення несумісне з життям.

Він був справжнім українцем, прагнув жити у вільній Україні під мирним небом. З перших днів повномасштабної війни Руслан за власним бажанням пішов захищати нашу країну. Був нагороджений медаллю «За відвагу», медаллю «Незламним Героям російсько-української війни», почесною нагородою – нагрудним знаком «1-й батальйон ОП «Форпост», відзнакою «Ветеран війни».

Ім’я Руслана Терещенка, його відвага та мужність назавжди залишаться в нашій пам’яті. Герой віддав своє життя заради мирного неба над Україною, і ми ніколи не забудемо цього.

Ліплявська громада висловлює глибоку повагу і доземно вклоняється мамі, дружині, синам та рідним Героя.

Низький уклін, світла пам’ять і вічна слава тобі, Руслане!