Продовжуємо вчорашній допис.

Білки – село, яке, як і Ільниця та Іршава, зачаровує своєю історією та природною красою. Ці три населені пункти, мов брати, мають багато спільного та здорову конкуренцію, що спонукає їх до розвитку. Сьогодні ми заглибимось в історію Білок, досліджуючи їхню унікальну спадщину, зокрема штольні, які колись були осередком видобутку залізної руди.

ІІІ-ІІ ст. до н. е. – період Римської імперії, що стрімко розширювала свої володіння. Постійний рух населення, викликаний прагненням уникнути поневолення, призвів до появи на наших землях кельтів. Ці майстри ковальства принесли з собою знання про видобуток заліза, розуміючи багатий потенціал наших гірських порід. З того часу, видобуток залізної руди в Білках тривав століттями, досягнувши найбільшого розмаху за часів Австро-угорської імперії. Свідченням тієї епохи є численні ШТОЛЕНІ – рукотворні печери, створені кирками та молотками.

Сьогодні ми познайомимось з однією із таких штолень, розташованою поблизу Білківської сільської ради. Вона має не лише історичне, а й практичне значення, слугуючи прихистком для місцевих жителів та навіть для кажанів.

Ця штольня вражає своїми розмірами – 4х2х10 метрів. В ній завжди підтримується стабільна температура та сухість. На стінах чітко видно сліди від ударів молотків, що свідчать про важку працю тих, хто її створив. Також можна спостерігати шари заліза в кам’яній породі, що особливо цікаво для учнів, які вивчають геологію.

У цій частині Білок налічується близько двох десятків штолень. Їхня довжина коливається від півтора до п’ятдесяти метрів, заглиблюючись в товщу гори.

Дорогі друзі, нам важлива ваша думка. Чи було б вам цікаво відвідати екскурсію по цих штольнях? Ваш відгук допоможе зрозуміти, чи варто розвивати цей напрямок.

На завершення, інтрига: поряд зі штольнями, де видобували залізо, є ще й поклади вапняку – і це зовсім не про Приборжавське!