У важкі часи важливо зберігати надію та підтримувати один одного. Ця стаття розповідає про події, які пережила сім’я, змушена покинути рідний Харків через військові дії. Головний герой, Олександр, поділився своїми спогадами та переживаннями, що стались після початку повномасштабного вторгнення.

Спочатку, як і багато харків’ян, він вірив у мирне вирішення конфлікту. Була думка, що навіть якщо Росія введе війська, Харків не буде зазнавати масштабних руйнувань. Проте реальність виявилася набагато жорстокішою. Місто почали бомбити, артилерійські обстріли знищували будинки та життя.

У Луганській області залишилися батько та брат Олександра, а також мама дружини. Зв’язок з ними постійно переривається, а інформація про їхній стан тривожна. На жаль, все зруйновано, і родина постійно хвилюється за їхнє життя та безпеку.

За станом здоров’я Олександр був знятий з військового обліку, і в територіальну оборону його не взяли. Тому, прийнявши важке рішення, він разом з родиною виїхав з Харкова, щоб убезпечити себе та близьких від подальших обстрілів. Олександр зазначив, що він готовий повернутися до лав захисників, якщо вимоги до стану здоров’я чоловіків будуть переглянуті.

Сім’я Олександра знайшла прихисток в Олександрії, де вони вирішили залишитися, оскільки їхати далі не було куди. Їхня головна мрія – повернутися додому, відбудувати рідний Харків. Вони вдячні мешканцям Олександрії за підтримку, співчуття та допомогу, яку відчувають щодня.

Олександр та його сім’я намагаються бути корисними для громади, беручи участь у волонтерській діяльності. Вони щодня відвідують волонтерський центр, щоб допомагати іншим. Водночас постає питання фінансової стабільності, адже ніхто не знає, як довго триватиме війна. Зараз їхнє життя сповнене надіями на швидке повернення до мирного життя та відбудову рідного міста.

Ми закликаємо жителів громади продовжувати підтримувати родини переселенців, які потребують допомоги. Для цього звертайтеся до волонтерського координаційного центру, що розташований по проспекту Соборному, 66, логістичного центру, що знаходиться по вулиці Першотравневій, 43, або безпосередньо до сімей, які тимчасово проживають у гуртожитках медичного коледжу, коледжу культури і мистецтв, наукового ліцею та в дитячому садку № 29. Ваша підтримка – це важливий внесок у спільну перемогу!

Не зупиняймось і ми переможемо!

P. S. Перед публікацією статті, Олександр повідомив, що повертається до Рубіжного. Йому надали “зелений коридор”, і він спробує знайти та вивезти своїх рідних з небезпечної території. Бажаємо йому успіху в цій важливій місії!