Прославлених Божою милістю та визнаних Святою Церквою до найвищого чину святих, двоє синів рівноапостольного Володимира Великого – князі Борис і Гліб (у святому хрещенні Роман і Давид) – є світлими прикладами непохитної віри та духовної мужності для всіх вірян. Їхня пам’ять, яку ми сьогодні вшановуємо, нагадує нам про глибокі християнські цінності, що формували основу Київської Русі. Ці благовірні брати відзначалися не лише високим походженням, але й винятковою побожністю, ведучи своє життя в молитві, вивченні Святого Письма та бездоганному дотриманні Божих Заповідей. Наслідуючи приклад свого батька, вони відзначалися щедрістю та милосердям, допомагаючи нужденним і хворим, чим виявляли справжню християнську любов у повсякденному житті.

У 1015 році, в неспокійні часи боротьби за великокнязівський престол, брати Борис і Гліб стали жертвами підступного вбивства. Важливо підкреслити, що вони не брали участі у цій боротьбі, а свідомо відмовилися від претензій на престол, керуючись глибокими християнськими принципами. Їхнім головним прагненням було збереження миру та запобігання міжусобицям у князівській родині. На жаль, саме ця їхня відданість миру зробила їх мішенню для жорстокого наказу їхнього брата Святополка, якого історія запам’ятала як Окаянного. Цей акт братовбивства був жорстоким випробуванням для молодої християнської держави.

Згодом Святополк поніс заслужену кару за свої злочини – він загинув у протистоянні з Ярославом Мудрим. Князь Ярослав, увійшовши на престол, з великою пошаною подбав про знайдення тіл святих братів. Зокрема, тіло святого Гліба, яке довгий час залишалося непохованим, було урочисто перенесено до Вишгорода і поховано у храмі святого Василія Великого, поруч із мощами святого князя Бориса. Це був важливий крок у становленні культу святих братів. На їхню честь було зведено величний храм, а митрополит Іоан написав спеціальну службу. Попри те, що пізніше храм згорів, мощі святих мучеників залишилися неушкодженими, і біля них Господь щедро являв численні чудеса, що свідчило про їхню особливу святість.

Як свідчать Житія святих, при вилученні мощей Бориса і Гліба з-під землі, було здійснено преславне чудо: тіла святих були настільки добре збережені, що виглядали як живі, білі, мов сніг, а їхні обличчя сяяли ангельською красою, випромінюючи приємний божественний аромат. Ці святі страстотерпці, Борис і Гліб, стали посередниками між Богом і людьми, до яких звертаються з найглибшими молитвами, прохаючи прощення гріхів і духовну допомогу.

Святі мученики Борисе і Глібе, моліть Бога за нас!

#Церква_з_тобою