Українці стикаються з безпрецедентними викликами у забезпеченні базових прав, особливо в умовах триваючого повномасштабного вторгнення. Одним із найгостріших питань є право на чисту та доступну воду. У відповідь на ці виклики, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини підготував і оприлюднив спеціальну доповідь, яка детально висвітлює стан дотримання цього фундаментального права під час воєнного стану. Цей документ є критично важливим для розуміння масштабів гуманітарної катастрофи, спричиненої агресією, та окреслення шляхів подолання її наслідків.
Воєнні дії призвели до руйнування критичної інфраструктури, що забезпечувала водопостачання та водовідведення в багатьох регіонах країни. Наслідки таких руйнувань катастрофічні: мільйони людей позбавлені стабільного доступу до життєво необхідної чистої та доступної води. Населені пункти, що перебувають під окупацією або розташовані у зонах активних бойових дій, зіштовхуються з особливими труднощами. Системи водопостачання пошкоджені, фільтраційні станції не працюють, а забруднення водних джерел становить серйозну загрозу для здоров’я населення, що унеможливлює отримання безпечної питної води. Доповідь Уповноваженого акцентує увагу на цих проблемах, надаючи конкретні факти та свідчення.
Значна частина населення змушена шукати альтернативні джерела води, часто небезпечні для споживання. Це призводить до зростання захворюваності, особливо серед дітей та літніх людей. Відсутність чистої та доступної води також унеможливлює дотримання базових гігієнічних норм, що погіршує епідеміологічну ситуацію. Документ містить детальний аналіз юридичних аспектів дотримання права на воду згідно з міжнародним гуманітарним правом та національним законодавством, підкреслюючи відповідальність агресора за порушення цих норм.
У доповіді також висвітлюються зусилля, що докладаються українською владою та міжнародними партнерами для відновлення водопостачання та забезпечення населення чистою та доступною водою. Проте масштаби руйнувань та постійна загроза нових обстрілів значно ускладнюють ці процеси. Необхідність гуманітарної допомоги та фінансової підтримки з боку світової спільноти є першочерговою для мінімізації наслідків та забезпечення базових потреб населення. Документ закликає міжнародні організації та уряди країн-партнерів посилити тиск на агресора та надати всебічну допомогу Україні у подоланні водного дефіциту.
Ця спеціальна доповідь є не лише констатацією фактів, але й дороговказом для подальших дій. Вона підкреслює, що чиста та доступна вода – це не просто ресурс, а фундаментальне право кожної людини, особливо важливе в умовах війни. Забезпечення цього права вимагає консолідованих зусиль на всіх рівнях: від місцевих громад до міжнародних інституцій. Ознайомлення з доповіддю дозволить широкому загалу та міжнародним партнерам усвідомити справжній масштаб проблеми та сприяти пошуку ефективних рішень для відновлення нормального життя українців.