Нація вшановує своїх героїв, і пам’ять про таких відважних воїнів, як Віктор Пасічник, є невід’ємною частиною нашої ідентичності. Цей незламний захисник України, уродженець села Саранчуки, що на Тернопільщині, присвятив своє життя боротьбі за свободу та незалежність Батьківщини. Зараз триває важлива кампанія – збір підписів під петицією до Президента України про присвоєння Віктору Пасічнику звання Герой України (посмертно). Кожен підпис є свідченням поваги до його жертовності та незламного духу.

Віктор Пасічник народився в мальовничому селі Саранчуки, Тернопільської області. Його шлях до зрілості пролягав через навчання в Потуторському ліцеї, а потім – у Тернопільському національному технічному університеті ім. Івана Пулюя, де він здобув фах інженера харчових технологій. Незважаючи на ранню втрату батька та виховання лише матір’ю, Віктор ріс цілеспрямованою та патріотичною особистістю.З юних років Віктор був активним учасником патріотичних рухів, зокрема організацій «Легіонер», «Тризуб» та «Пласт». Він приділяв значну увагу національно-патріотичному вихованню молоді, передаючи наступним поколінням любов до України та її цінностей. Його патріотизм яскраво проявився під час Революції Гідності, де він брав активну участь, стоячи на захисті демократичних принципів.З початком військової агресії у липні 2014 року, Віктор Пасічник без вагань став на захист рідної землі, добровільно вступивши до лав Добровольчого українського корпусу, а згодом приєднавшись до підрозділу «Госпітальєри». На фронті він виявив надзвичайні здібності, зокрема дивовижне відчуття місцевості, що дозволяло йому оперативно знаходити безпечні місця для евакуації поранених. Його відвага та самовідданість були відзначені медаллю «За збережене життя».У 2014 році Віктор брав участь у звільненні стратегічно важливих населених пунктів, таких як Піски, Савур-Могила та Степанівка на Донеччині, де врятував життя багатьох побратимів у вкрай складних умовах.Після періоду активної участі в АТО, Віктор намагався повернутися до цивільного життя, навіть подорожував за кордон. Однак широкомасштабне вторгнення Росії 24 лютого 2022 року змусило його знову взяти до рук зброю. Він негайно повернувся до України, щоб захищати Київ у складі ДУК «Правий сектор».Його бойовий шлях був насичений героїчними епізодами. Віктор Пасічник брав участь в обороні Київщини, звільненні Петрівки, Старого та Нового Бикова, Гаврилівки, Українки, Макіївки, Терешківки, Галиці, Яхнівки та Світанку на Чернігівщині. З квітня по травень 2022 року він воював на Ізюмському напрямку Харківщини, де його дії, зокрема знищення п’яти одиниць ворожої техніки у співпраці з ТГР «Адам», запобігли захопленню Великої Комишувахи.Серпень 2022 року привів Віктора до Бахмута, де він, як оператор кулемета у складі 7-го центру ССО, мужньо відбивав масовані піхотні атаки ворога на позиціях «труби». Також він брав участь в обороні Кодеми та Зайцевого.У березні 2023 року Віктор Пасічник відзначився в обороні Оріхово-Василівки, де як кулеметник відбив одну з наймасштабніших атак ПВК «Вагнер», знищивши близько 500 ворожих солдатів. За цей подвиг він був нагороджений Орденом «За мужність» ІІІ ступеня.Його героїчний шлях продовжився в Серебрянському лісі з травня по грудень 2023 року, де він, навіть отримавши осколкове поранення, продовжив службу оператором АГС 17. До дня своєї загибелі 9 вересня 2024 року, Віктор Пасічник самовіддано захищав Невське, працюючи оператором гранатомета АГС 17 «Полум’я».Віктор Пасічник загинув, виконуючи бойове завдання, від ворожого снаряда та атаки дронів разом із двома побратимами. Його смерть – це непоправна втрата для України. Проте його пам’ять житиме вічно. Побратими, друзі та рідні заснували стипендію імені Віктора Пасічника, яка має на меті підтримку молоді та розвиток національно-патріотичного виховання. Це свідчить про те, наскільки значущою була постать Віктора – щирого, мудрого, сильного, відданого справі та Батьківщині. Підтримайте петицію, щоб цей герой отримав належне визнання.