Протидія домашньому насильству над дітьми

Насильство – це неприйнятні дії, що спрямовані проти волі людини. Особливо важливо розуміти це у випадках, коли насильство стосується дітей, адже їх згода або незгода не може виправдовувати такі дії. Через надмірну довіру, вікові особливості та недостатню обізнаність, діти часто стають жертвами різноманітних форм насильства, найчастіше – домашнього насильства.

Правові засади протидії домашньому насильству в Україні чітко регламентовані Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.01.2018 року. Цей закон визначає домашнє насильство як діяння (дію або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного чи економічного характеру, які вчиняються в межах сім’ї, місця проживання або між родичами.

Дитина, яка постраждала від домашнього насильства – це особа, яка не досягла 18 років та зазнала насильства в будь-якій формі або стала свідком такого насильства. Важливо пам’ятати, що дитина має право на захист та допомогу в таких ситуаціях.

Дитина може бути постраждалою особою від домашнього насильства з боку:

• Від матері (батька);
• Від діда чи баби, прадіда чи прабаби;
• Від вітчима (мачухи);
• Від рідних (двоюрідних) братів чи сестер;
• Від інших родичів: дядька (тітки), двоюрідного діда (баби) тощо;
• Від опікунів чи піклувальників, прийомних батьків, патронатних вихователів.

Розрізняють чотири основні форми жорстокого поводження з дитиною:

Фізичне насильство – це дії або бездіяльність, що здійснюються батьками або іншими дорослими та завдають шкоди здоров’ю дитини, порушують її фізичний та психологічний розвиток, або навіть загрожують життю. Це можуть бути тілесні покарання, удари, поштовхи, опіки, задушення, грубі хапання, застосування різних предметів (палиці, ременя, ножа, пістолета), а також залучення дитини до вживання наркотиків, алкоголю, пропонування отруйних речовин або медичних препаратів, які викликають одурманювання (наприклад, снодійного, не виписаного лікарем), спроби задушення та потоплення.

Сексуальне насильство або розбещення дітей та інцест – це будь-які сексуальні стосунки або взаємодія з дитиною, в яких дитина використовується дорослим або іншою дитиною для задоволення сексуальних потреб. До сексуального розбещення відносять також залучення дитини до проституції, порнобізнесу, оголення перед дитиною статевих органів і сідниць, підглядання за нею під час роздягання чи відправлення природних потреб. Такий вид насильства може здійснюватись кимось, кому дитина довіряє, включаючи батька, брата/сестру, родича, друга, вчителя або будь-якого піклувальника, тобто будь-якою особою, яка має владу, повноваження та функцію контролю над дитиною.

Психологічне (емоційне) насильство – це систематичні словесні образи, погрози від батьків, опікунів, вчителів, приниження гідності, звинувачення в тому, в чому дитина невинна, демонстрація ворожості або нелюбові. До цього виду насильства належить також брехня, обман дитини, через що вона втрачає довіру до дорослого, а також ситуації, коли вимоги до дитини не відповідають її віковим можливостям.

Зневага (нехтування) інтересами і потребами дитини (або економічне насильство) – це відсутність належного забезпечення базових потреб дитини в їжі, одязі, житлі, вихованні, медичній допомозі з боку батьків або осіб, що їх замінюють. Це може бути викликано як об’єктивними причинами (бідність, хвороба), так і суб’єктивними. Прикладом є залишення дитини без нагляду, що може призвести до нещасних випадків, отруєнь та інших небезпечних наслідків.

Важливо розуміти, що жертва насильства, як правило, страждає від поєднання різних форм насильства. Наприклад, інцест часто супроводжується руйнуванням сімейних стосунків, маніпуляціями та залякуванням, що кваліфікуються як психологічне насильство. Фізичне та емоційне насильство (побиття, погрози) часто є складовою майже всіх видів насильства.

КУДИ ЗВЕРТАТИСЯ У ВИПАДКУ НАСИЛЬСТВА?

• До поліції за номером 102.

• До служби у справах дітей.

• До психолога, соціального педагога, класного керівника.

• До близької людини.

• На телефони “Гарячих ліній”:

БЕЗКОШТОВНІ “ГАРЯЧІ” ТЕЛЕФОННІ ЛІНІЇ

• Національна дитяча “ГАРЯЧА ЛІНІЯ” з питань запобігання насильству:

0-800-500-225 та 116-111(безкоштовно зі стаціонарного та мобільного телефонів, анонімно). Тут можна отримати інформацію, куди звертатися дитині та консультацію психолога.

• Єдиний телефонний номер системи надання безоплатної правової допомоги:

Зателефонувавши за номером 0 800 213 103 (безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів), можна отримати такі послуги:

– безоплатну правову допомогу дітям, які перебувають у складних життєвих обставинах;

– правові консультації.

Дубівське бюро правової допомоги знаходиться за адресою:

смт. Дубове, вул. Подольського, 1 , тел. 097-343-23-36.

За застосування щодо дитини чи неповнолітньої особи будь-якої з форм насильства передбачена адміністративна або кримінальна відповідальність.

Консультувала провідний юрист Дубівського бюро правової допомоги

Іванна Михалчич-Кравченко.