Згідно з заявами сербського адвоката Чедоміра Стойковича, голови громадської групи Octobar, до 200 сербських громадян можуть брати участь у бойових діях проти України у складі приватної військової компанії “Вагнер”. Стойкович наголосив на наявності численних відеоматеріалів, що підтверджують участь сербів у війні на боці Росії, зокрема, на передовій. Ці особи, за його словами, носять форму, яка, за деякими даними, належить до “Вагнера”. Однак точна кількість таких найманців залишається невідомою.

Адвокат повідомив, що у січні він подав позов до суду Белграда та генеральної прокуратури Сербії з вимогою заборонити діяльність ПВК “Вагнер” на території країни. Розслідування за цим позовом було припинено лише через чотири дні. Стойкович припускає, що таке рішення може бути пов’язане з близькими стосунками керівника Сербської державної агенції безпеки та інформації Олександра Вуліна з секретарем Ради безпеки РФ Миколою Патрушевим, називаючи Вуліна “людиною Путіна”.

Крім того, сербський адвокат вказав на причетність посла РФ у Сербії Олександра Боцан-Харченка до діяльності “Вагнера” та інших мілітаристських організацій у Сербії. Він зазначив, що на офіційному сайті російського посольства в Сербії був опублікований лист, що містив інформацію про контакти в РФ для осіб, які бажають приєднатися до російських збройних сил. Ця інформація підкреслює спроби Росії вербувати громадян інших країн для участі у війні, використовуючи різноманітні канали, включно з офіційними представництвами.

У світлі цих заяв, ситуація щодо участі іноземних громадян у конфлікті набуває нового виміру. Важливо розрізняти між індивідуальними рішеннями громадян та організованими діями, що можуть мати політичні та правові наслідки. Діяльність ПВК “Вагнер” вже давно перебуває під пильною увагою міжнародної спільноти через звинувачення у численних порушеннях прав людини та військових злочинах. Залучення громадян Сербії до таких формувань викликає серйозне занепокоєння та потребує ретельного розслідування як з боку сербської влади, так і міжнародних інституцій. Це також піднімає питання про відповідальність держав за дії своїх громадян, які беруть участь у збройних конфліктах за кордоном, особливо у складі недержавних військових формувань.