Останніми роками в Україні спостерігається локальне поширення небезпечного шкідника – сарани, що становить серйозний ризик втрати врожаю. Ситуацію посилює підвищення середніх багаторічних температурних значень та періоди посухи, створюючи сприятливі умови для її розмноження.

В Україні поширені різні види родини саранових, зокрема прус, або сарана італійська (Calliptamus italicus L), сарана перелітна(Locusta migratoria migratoria L), сарана марокканська(Dociostaurus maroccanys Thunb), загалом до 20 видів. Розуміння цих видів є ключовим для розробки ефективних стратегій контролю.

Своєчасний моніторинг, ефективна профілактика та правильна організація заходів боротьби дозволяють суттєво знизити потенційні збитки для сільськогосподарських культур. Це комплексний підхід, що вимагає уваги на всіх етапах.

Ефективна боротьба із сарановими включає у себе наступні ключові елементи:

1 . Раннє виявлення вогнищ заселення – проведення систематичних обстежень місць, які найбільш привабливі для цих комах. Це основа для запобігання масштабному поширенню.

Моніторинг повинен включати:

– організацію регулярних обстежень угідь;

– ведення детальних журналів спостереження: фіксація чисельності та стадії розвитку комах, складання карт міграції та потенційних вогнищ харчування сарани;

– залучення місцевого населення до виявлення місць проживання саранових: навчання населення основам спостереження та своєчасне інформування громади та відповідних служб про перші ознаки появи шкідника.

2. Правильні агротехнічні прийоми попередження поширення шкідника – використання перевірених методів підготовки ґрунту та посадки сільськогосподарських культур для запобігання появи та розвитку сарани.

Ефективні агротехнічні заходи профілактики включають:

– раннє та глибоке орання ґрунту для знищення кладок яєць сарани;

– посів культур у оптимальні терміни: щоб основні фази розвитку рослин не збігалися із масовим виходом личинок сарани;

– знищення бур’янів та своєчасне збирання рослинних залишків: усунення кормової бази для шкідника;

– оптимізація сівозміни: чергування культур, які менш привабливі для сарани;

– своєчасне пасовищне та лучне викошування: скорочення площ, придатних для розвитку личинок.

3. Проведення захисних заходів – використання хімічних та біологічних методів боротьби із сарановими, обов’язково враховуючи безпеку для людей та навколишнього середовища.

1) Біологічні методи боротьби:

– збереження та сприяння розселенню природних ворогів саранових, зокрема випуск ентомофагів, здатних поїдати яйця та личинок сарани (наприклад, жужелиці, мурахи, деякі види птахів);

– застосування грибних та бактеріальних препаратів на основі активних штамів грибів-ентомофагів у комплексі з бактеріальними препаратами. Зокрема, проти сарани ефективні різновиди грибів виду Metarhizium acridum, на що звертає увагу Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО) https://openknowledge.fao.org/server/api/core/bitstreams/e46c0719-a3dd-4310-97d6-b18a84fe0d2e/content.

2) Хімічний захист:

– використовують пестициди на основі діючих речовин: лямбда-цигалотрин, тіаметоксам, люфенурон, альфа-циперметрин, хлорпірифос, циперметрин та інші.

Важливою є своєчасність обробки: заходи щодо знищення сарани рекомендовано проводити за чисельності личинок стадних видів (перелітної сарани) 2-5 екз. /кв. м, нестадних видів 10-15 екз./кв. м. Захист посівів від саранових починають за масової появи личинок I віку та розвитку їх у III віку, коли комахи найбільш вразливі.

Найефективніші способи внесення препаратів: авіаобробка, наземне обприскування, локальне внесення гранул.

Дотримання заходів безпеки під час хімічної обробки рослин має бути регламентовано за такими пунктами:

– захист персоналу, який проводить роботи;

– запобігання забрудненню водойм;

– захист природних територій, що знаходяться під охороною.

Використовують пестициди згідно з «Переліком пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні» (https://mepr.gov.ua/upravlinnya-vidhodamy/derzhavnyj-reyestr-pestytsydiv-i-agrohimikativ-dozvolenyh-do-vykorystannya-v-ukrayini/).

Працівники, що виконують роботи із засобами захисту рослин, повинні пройти спеціальну підготовку та мати посвідчення про право роботи з пестицидами, що видається територіальними органами Держпродспоживслужби у встановленому порядку.

При роботі із засобами захисту рослин необхідно дотримуватись чинних Державних санітарних правил «Транспортування, зберігання та застосування пестицидів у народному господарстві» ДПС 8.8.1.2.001-98 та правил техніки безпеки.

4. Організаційні та координаційні заходи:

– розробка та реалізація загальних планів дій при загрозі масового розмноження шкідників;

– створення мобільних бригад (забезпечення необхідним обладнанням, транспортом, засобами зв’язку, технікою);

– забезпечення фінансування: виділення коштів на закупівлю необхідної кількості препаратів, техніку, проведення моніторингів;

– інформаційна підтримка та збір даних серед фермерів, агрономів та населення.

Вищезазначені заходи повинні бути організовані на основі вимог статті 14 «Порядок запровадження особливого режиму захисту рослин» та статті 15 «Заходи, що здійснюються на території з особливим режимом захисту рослин» Закону України «Про захист рослин».

О дночасно звертаємо увагу на важливе питання: як відрізнити сарану від схожої комахи – коника справжнього (Tettigoniidae), який не створює ніякої загрози сільськогосподарським культурам, на відміну від шкідливих саранових.

Зовнішність: Сарана, як правило, більша за розміром, з короткими вусами-антенами, тоді як коники менші та мають характерні довгі вуса.

Харчування: Сарана – це переважно рослиноїдний шкідник, а коники – всеїдні з вираженими хижими нахилами, часто полюють вночі.

Відкладання яєць: Сарана відкладає яйця безпосередньо в ґрунт, тоді як коники віддають перевагу відкладанню яєць всередину стебел рослин для кращого захисту та зручного доступу до їжі.

Соціальна поведінка: Хоча деякі види сарани можуть збиратися у великі зграї, більшість з них, як і всі коники, ведуть переважно поодинокий спосіб життя.

« повернутися