Останніми роками в Україні спостерігається локальне поширення небезпечного шкідника – сарани, що несе значні ризики втрати врожаю. Ситуацію посилюють підвищення середніх багаторічних температур та посушливі умови.

В Україні поширені різні види родини саранових, зокрема: прус, або сарана італійська (Calliptamus italicus L), сарана перелітна (Locusta migratoria migratoria L), сарана марокканська (Dociostaurus maroccanys Thunb) – загалом близько 20 видів.

Ранній моніторинг, ефективна профілактика та правильна організація заходів боротьби дозволяють суттєво зменшити потенційні збитки від цього шкідника.

Ефективна боротьба із сарановими включає наступні ключові елементи:

1. Раннє виявлення вогнищ: проведення систематичних обстежень територій, які найбільш приваблюють цих комах.

Моніторинг передбачає:

– організацію регулярних обстежень полів та угідь;

– ведення журналів спостереження: фіксація чисельності та стадії розвитку шкідника, складання карт міграції та можливих вогнищ харчування сарани;

– залучення місцевого населення до виявлення місць проживання саранових: навчання населення основам спостереження та своєчасне інформування громади й відповідних служб про перші ознаки появи шкідника.

2. Агротехнічні прийоми для запобігання поширенню шкідника: використання перевірених методів підготовки ґрунту та посадки культур для уникнення появи сарани.

Агротехнічні заходи профілактики включають:

– раннє та глибоке орання ґрунту для знищення кладок яєць сарани;

– посів сільськогосподарських культур у оптимальні агрономічні терміни: щоб уникнути збігу основних фаз розвитку рослин із масовим виходом личинок шкідника;

– знищення бур’янів та ретельне збирання рослинних залишків: усунення основної кормової бази для сарани;

– оптимізація сівозміни: чергування культур, що є менш привабливими для сарани;

– ефективне пасовищне та лучне викошування: для скорочення площ, сприятливих для розвитку личинок.

3. Проведення захисних заходів: застосування хімічних та біологічних методів боротьби із сарановими, з обов’язковим урахуванням безпеки для людей та довкілля.

а) Біологічні методи боротьби:

– збереження та сприяння розселенню природних ворогів саранових, а також випуск ентомофагів, здатних поїдати яйця та личинок шкідника (наприклад, жужелиці, мурахи, деякі види птахів);

– застосування грибних та бактеріальних препаратів на основі активних штамів грибів-ентомофагів у комплексі з бактеріальними препаратами. Як зазначає Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО), ефективними проти сарани є різновиди грибів виду Metarhizium acridum.

б) Хімічний захист:

– використання пестицидів на основі діючих речовин, таких як: лямбда-цигалотрин, тіаметоксам, люфенурон, альфа-циперметрин, хлорпірифос, циперметрин та інші.

Критично важливою є своєчасність обробки: заходи зі знищення сарани рекомендовано проводити при чисельності личинок стадних видів (перелітної сарани) 2-5 екз./кв. м, нестадних видів – 10-15 екз./кв. м. Захист посівів від саранових починають за масової появи личинок I віку та розвитку їх у III віку, коли комахи є найбільш вразливими.

Найефективніші способи внесення засобів захисту: авіаобробка, наземне обприскування, локальне внесення гранул.

Дотримання заходів безпеки під час хімічної обробки сільськогосподарських культур є обов’язковим і регламентується такими пунктами:

– належний захист персоналу;

– запобігання забрудненню водойм;

– збереження природно-заповідних територій.

Використання пестицидів має здійснюватися згідно з «Переліком пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні».

Працівники, які залучені до робіт із засобами захисту рослин, повинні пройти спеціальну підготовку та мати відповідне посвідчення, що видається територіальними органами Держпродспоживслужби.

При роботі із засобами захисту рослин необхідно суворо дотримуватись чинних Державних санітарних правил «Транспортування, зберігання та застосування пестицидів у народному господарстві» ДСП 8.8.1.2.001-98 та інших правил техніки безпеки.

4. Організаційні та координаційні заходи:

– розробка та реалізація комплексних планів дій у разі загрози масового розмноження шкідників;

– формування мобільних бригад (забезпечення необхідним обладнанням, транспортом, засобами зв’язку, технікою);

– забезпечення належного фінансування: своєчасне виділення коштів на закупівлю препаратів, техніки, проведення моніторингів;

– інформаційна підтримка та налагодження збору даних серед фермерів, агрономів та населення.

Зазначені заходи мають бути організовані на основі вимог статті 14 «Порядок запровадження особливого режиму захисту рослин» та статті 15 «Заходи, що здійснюються на території з особливим режимом захисту рослин» Закону України «Про захист рослин».

Важливо також вміти відрізнити сарану від схожої комахи – коника справжнього (Tettigoniidae), який не становить загрози для рослин, на відміну від саранових.

Зовнішність: Сарана зазвичай більша, має короткі вуса-антени, тоді як коники менші й вирізняються довгими вусами.

Харчування: Сарана переважно рослиноїдний шкідник, тоді як коники є всеїдними з хижими нахилами, активні вночі.

Відкладання яєць: Сарана відкладає яйця безпосередньо в ґрунт, а коники – всередину стебел рослин для кращого захисту та доступу до їжі.

Соціальна поведінка: Хоча деякі види сарани можуть формувати зграї, більшість з них, як і всі коники, ведуть поодинокий спосіб життя.

« повернутися