Зростання середніх температур та посушливі умови сприяють локальному поширенню небезпечного шкідника – сарани на території України, що несе серйозні ризики втрати врожаю. Ця проблема потребує уваги аграріїв та відповідних служб.

В Україні зустрічаються різні види саранових, зокрема прус (сарана італійська, Calliptamus italicus L), перелітна сарана (Locusta migratoria migratoria L) та марокканська сарана (Dociostaurus maroccanys Thunb). Загалом виявлено близько 20 видів цієї родини.

Ефективна боротьба зі шкідниками, такими як сарана, можлива лише за умови раннього моніторингу, профілактичних заходів та чіткої організації комплексних дій. Це дозволить мінімізувати потенційні збитки для сільського господарства.

Ключові елементи ефективної боротьби із сарановими включають:

1. Раннє виявлення вогнищ заселення: необхідне проведення систематичних обстежень територій, де сарана найчастіше зустрічається.

Моніторинг включає:

– організацію регулярних польових обстежень;

– ведення детальних журналів спостереження, фіксуючи чисельність шкідників, стадії їх розвитку, а також складаючи карти міграції та потенційних зон харчування сарани;

– залучення місцевого населення до виявлення місць проживання сарани, шляхом навчання основам спостереження та своєчасного інформування відповідних служб про перші ознаки появи шкідника.

2. Правильні агротехнічні прийоми для запобігання поширення шкідника: використання перевірених методів обробки ґрунту та вибору культур для мінімізації ризиків появи сарани.

Агротехнічні заходи профілактики:

– раннє та глибоке орання ґрунту для знищення кладок яєць сарани;

– посів культур у оптимальні агротехнічні терміни, щоб уникнути збігу основних фаз розвитку рослин із масовим виходом личинок сарани;

– своєчасне знищення бур’янів та збирання рослинних залишків, що позбавляє сарану кормової бази;

– оптимізація сівозміни, чергуючи культури, які менш привабливі для сарани;

– проведення пасовищного та лучного викошування для скорочення площ, сприятливих для розвитку личинок.

3. Проведення захисних заходів: використання хімічних та біологічних методів боротьби із сарановими, враховуючи пріоритети безпеки для людей та довкілля.

1) Біологічні методи боротьби:

– збереження природних ворогів саранових та сприяння їх розселенню, а також випуск ентомофагів, здатних знищувати яйця та личинок шкідника (наприклад, жужелиці, мурахи, певні види птахів);

– застосування грибних та бактеріальних препаратів на основі активних штамів грибів-ентомофагів. Особливо ефективними проти сарани можуть бути препарати на основі грибів виду Metarhizium acridum, на що вказує Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО).

2) Хімічний захист:

– застосування пестицидів на основі діючих речовин, таких як лямбда-цигалотрин, тіаметоксам, люфенурон, альфа-циперметрин, хлорпірифос, циперметрин та інших, згідно з регламентами.

Критично важливою є своєчасність обробки. Рекомендовано проводити заходи зі знищення сарани за чисельності личинок стадних видів (перелітної сарани) від 2-5 екз./кв. м, а нестадних видів – 10-15 екз./кв. м. Захист посівів від саранових слід розпочинати за масової появи личинок I віку та їх розвитку до III віку, коли комахи є найбільш вразливими.

Найефективнішими методами внесення препаратів є авіаобробка, наземне обприскування та локальне внесення гранул.

Суворе дотримання заходів безпеки під час хімічної обробки рослин є обов’язковим і включає:

– належний захист персоналу, який проводить роботи;

– запобігання забрудненню водних ресурсів;

– захист природно-заповідних територій.

Використання пестицидів має здійснюватися згідно з «Переліком пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні».

Працівники, які працюють із засобами захисту рослин, повинні пройти спеціальну підготовку та мати відповідне посвідчення, що видається територіальними органами Держпродспоживслужби.

При роботі з засобами захисту рослин слід дотримуватись чинних Державних санітарних правил та правил техніки безпеки.

4. Організаційні та координаційні заходи:

– розробка та впровадження комплексних планів дій у разі загрози масового розмноження шкідників;

– створення мобільних груп, забезпечених необхідним обладнанням, транспортом та засобами зв’язку;

– забезпечення належного фінансування для закупівлі препаратів, техніки та проведення моніторингових досліджень;

– інформаційна підтримка та збір даних від фермерів, агрономів та населення.

Ці заходи повинні базуватися на вимогах Закону України «Про захист рослин», зокрема статей 14 та 15.

Важливо відрізняти сарану від схожих комах, таких як коник справжній (Tettigoniidae), який не становить загрози для рослин.

Зовнішність: Сарана зазвичай більша, з короткими вусами, тоді як коники менші й мають довгі вуса.

Харчування: Сарана переважно рослиноїдна, а коники – всеїдні з хижими нахилами, активні вночі.

Відкладання яєць: Сарана відкладає яйця в ґрунт, тоді як коники – всередину стебел рослин.

Соціальна поведінка: Більшість сарани та всі коники ведуть поодинокий спосіб життя, хоча деякі види сарани можуть формувати зграї.

« повернутися