З глибоким сумом сповіщаємо про трагічну втрату – загибель воїна, справжнього Героя України, Ігоря Юзьківа. Його життя було взірцем честі, відваги та безмежної любові до своєї країни. Ігор був професіоналом у своїй справі, турботливим батьком та мужнім захисником.

Сьогодні ми віддали останню шану воїну, який віддав своє життя за свободу та майбутнє України. Його героїчний вчинок – це приклад для кожного з нас.

Ігор був не тільки відважним воїном, але й люблячим чоловіком та батьком. Вдома на нього чекали кохана дружина Ірина, дочка та син, рідні, які вірили в його повернення. Але війна забрала його, залишивши невимовний біль у серцях близьких. Його самовідданість та жертовність назавжди залишаться в нашій пам’яті.

Провести в останню путь Героя прийшли рідні, друзі, сусіди та побратими – усі, хто знав та шанував Ігоря. Вони розділили цей гіркий біль втрати.

Настоятель собору Святих жінок мироносиць отець-декан Болехівського деканату ПЦУ Іван Петрів звернувся до присутніх зі словами розради та надії. Він підкреслив, що Ігор віддав життя за Україну та її народ, і тепер його душа спочиває у Божих обіймах. Священнослужитель закликав до щирої молитви за упокій душі воїна, а також за всіх українських захисників, які продовжують боротьбу за нашу свободу. Нехай Господь дарує вічний спокій його душі.

На кладовищі Ігоря провели під звуки військового оркестру, поховали під Державний Гімн України з усіма військовими почестями та салютом. Дружині Ірині від імені Президента України було вручено український прапор – символ пам’яті та вдячності за його подвиг.

З кожною втратою важче змиритися, адже війна забирає в нас тих, хто мав би будувати майбутнє, піклуватися про сім’ю. Але підступний ворог руйнує наші плани, залишаючи лише біль та сльози.

Схиляємо голови в шані та глибокому болю, висловлюючи щиру подяку за його подвиг. Такі Герої, як Ігор, нагадують нам про незламність духу українського народу. Україна вистоїть і переможе.

Вічна пам’ять, слава і шана Герою! Герої не вмирають! Вони завжди будуть жити у наших серцях.