У серці кожного українця, що прагне свободи, живе пам’ять про тих, хто віддав найцінніше заради Батьківщини. Сьогодні, з глибоким сумом та невимовною шаною, у невеликому, але незламному селі Прядівка відбулася зворушлива церемонія прощання з одним із таких Героїв – мужнім Захисником України, Науменком Владиславом Юрійовичем. Це був день, коли біль втрати сплівся з гордістю за самовідданий подвиг, залишаючи в серцях присутніх невигладимий слід. На центральну площу села, а згодом і до кладовища, вийшли сотні людей – односельці, побратими Владислава, представники місцевої громади, волонтери та просто небайдужі жителі, що відчули поклик серця. Усі вони зібралися, щоб спільно провести свого Героя в останню земну путь, віддавши йому останні почесті. Кожне обличчя відображало глибоке горе, але водночас і непохитну віру у справедливість справи, за яку боровся Владислав. Люди несли квіти – живі символи пам’яті, вдячності та скорботи, які лягали на шлях його останнього відпочинку. Захисник України Науменко Владислав Юрійович, як і тисячі інших відважних воїнів, свідомо обрав шлях боротьби за світле майбутнє своєї країни. Його життя – це приклад справжньої любові до рідної землі, незламності духу та готовності пожертвувати собою заради інших. Він віддав своє життя за свободу та незалежність України, за мирне небо над головами своїх співвітчизників, за те, щоб українська нація могла вільно обирати свій шлях. Прощання з Владиславом стало гірким нагадуванням про високу ціну, яку платить Україна за своє існування, але й підтвердженням незламності її духу. Церемонія прощання з Героєм пройшла у тиші, перериваній лише схлипуванням та шепотом молитов. Слова подяки та спогади про Владислава звучали від його побратимів, які згадували його як надійного друга та відданого воїна. Місцева влада висловила співчуття родині та запевнила у всебічній підтримці. Це прощання стало не просто похороном, а актом глибокого народного вшанування пам’яті, моментом єднання громади у спільній скорботі та непереможній надії. Тіло Захисника України Науменка Владислава Юрійовича було поховано на Центральному кладовищі села Прядівка, де він тепер спочиває серед рідної землі, яку так віддано захищав. Його ім’я навічно буде вписано в історію села та всієї України як ім’я Героя, що став на захист рідної домівки. Прощання з Владиславом стало ще одним болючим, але важливим епізодом у літописі нашої боротьби. Ми ніколи не забудемо тих, хто віддав своє життя за Україну. Вічна пам’ять і слава Герою! Слава Україні! Героям Слава!