Сьогодні громада попрощалася з Гладким Дмитром Володимировичем. Його життя обірвалося 7 вересня 2025 року під час виконання бойового завдання в Донецькій області. Дмитро загинув як справжній воїн, захищаючи Україну, свою землю та своїх близьких. Ця трагічна втрата нагадує нам про високу ціну миру та свободи, яку щодня платять наші захисники. Гладкий Дмитро Володимирович, наш герой, віддав найцінніше – своє життя – заради майбутнього кожного з нас.

Народився 29 березня 1988 року в місті Хмельницький. Перші кроки у навчанні зробив у школі №9, згодом продовжив освіту у Соломнянській школі. Після закінчення школи вступив до Хмельницького національного університету. Дмитро був спокійним і добрим. Вмів підтримати, вислухати, допомогти. Його людяність та щирість залишили глибокий слід у серцях тих, хто його знав. Навіть перед лицем небезпеки, він залишався відданим своїм принципам та побратимам.

22 грудня 2024 року Дмитра було призвано до лав Національної гвардії України. Вірний присязі, відповідальний у кожній справі, він здобув повагу побратимів і командирів. За зразкову службу був нагороджений почесною грамотою військової частини. Ця відзнака є свідченням його відданості та професіоналізму, але справжньою нагородою є пам’ять про його подвиг.

Його серце було наповнене теплом. Дмитро ніколи не стояв осторонь, коли хтось потребував допомоги. Мав кохану людину – Катерину, мріяв про майбутнє, яке, на жаль, обірвала війна. У глибокій скорботі залишились батьки, сестра, племінник Ілля, велика родина та побратими. Втрата Дмитра – це невимовний біль для всіх, хто його любив та цінував. Його пам’ять житиме у наших серцях, а подвиг – у вільній Україні.

🕯 Світла памʼять Герою. Дякуємо за службу, за мужність, за життя, віддане за Україну. Вічна слава! Ми пам’ятаємо кожного, хто боровся за нашу свободу. Пам’ять про Дмитра Гладкого назавжди залишиться в історії України як приклад незламності та патріотизму. Його жертва не буде марною.

« повернутися