Прощання з Героєм: світла пам’ять Юрію Хащевичу

Сьогодні Обухівська громада з глибоким болем у серці попрощалася зі своїм Героєм — Хащевичем Юрієм Євгеновичем. Цей мужній Захисник України, солдат, заступник командира бойової машини, навідник-оператор механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованої бригади 153-ї окремої механізованої бригади, був відомий побратимам як «Yuzik», а рідним — як найдорожчий син і брат. Пам’ять про Юрія Хащевича назавжди залишиться в серцях тих, хто його знав.

Юрій народився 17 серпня 1997 року в місті Обухові. Саме тут він зростав, навчався, формував свій характер, світогляд та щиру любов до рідної землі. Навчання в Академічному ліцеї №3 та здобуття спеціальності «Адміністрування комп’ютерів» в Українському професійному училищі були лише початком його шляху. Він будував своє майбутнє, працюючи в компанії «Трипільське сонце» та в закладі швидкого харчування «Макдональдз», сумлінно виконуючи свою роботу, чесно і відповідально. Ця працьовитість і відповідальність стали основою його характеру.

У 2024 році Юрій став до лав Збройних Сил України, щоб захищати Батьківщину. Військова підготовка в селищі Десна та подальше навчання в Німеччині, де він здобув фах стрільця, поглибили його військові навички. Після підготовки Юрій виконував бойові завдання на Херсонському, а згодом — на Запорізькому напрямках. Служба на посаді заступника командира бойової машини — навідника-оператора 1-го механізованого відділення 153-ї окремої механізованої бригади вимагала неабиякої відваги та професіоналізму.

За сумлінну службу, відповідальність та мужність Обухівська громада отримала лист-подяку від командування військової частини, у якій служив Юрій. Це була висока оцінка його сили духу, професіоналізму та відданості Україні. Його внесок у захист країни був надзвичайно важливим.

17 лютого Юрій вирушив на бойове завдання, яке, на жаль, стало для нього останнім… 21 лютого 2026 року серце воїна зупинилося. Ця непоправна втрата сколихнула всю громаду.

Юрій був надзвичайно доброю і щирою людиною. Він дуже любив і піклувався про молодшого брата Романа. Гарно малював, любив тварин, мав багато друзів. Був надійним товаришем і вірним побратимом. Його усмішка, його спокійна впевненість, його добре серце назавжди залишаться у пам’яті тих, хто його знав. Ці риси робили його особливим.

Сьогодні ми схиляємо голови у глибокій скорботі. Висловлюємо щирі співчуття мамі — Ірині Володимирівні, брату Роману, всім рідним, друзям, побратимам і колегам. Ваш біль — це біль усієї громади. Ваш син і брат — це гордість України. Пам’ять про Юрія Хащевича житиме вічно.

Юрій віддав найдорожче — своє життя — за нашу свободу, за мирне небо, за право жити на своїй землі. Він став частиною Небесного воїнства, прикладом мужності та самопожертви для прийдешніх поколінь. Його подвиг не буде забутий.

Царство Небесне та вічна пам’ять Герою. Ми збережемо його ім’я, його історію та його любов до України у наших серцях — назавжди.