🕯 Сумний день для Задністрянського: село попрощалося з Героєм Романом Леочком

Сьогодні село Задністрянське оплакує втрату свого вірного сина, Героя України — Романа Леочка. Попрощатися з ним зібралися десятки односельців, друзів, рідних та близьких, щоб висловити свою скорботу та шану. Його дім був сповнений мовчазного болю, квітів та українських прапорів з чорними стрічками. Сльози текли рікою, адже втрата Романа — це невимовний біль для всіх, хто його знав і любив.

Роман Леочко народився 22 березня 1983 року в селі Задністрянське. Тут пройшло його дитинство, тут він здобув середню освіту, а потім здобув вищу освіту в Тернополі. Завжди був майстром своєї справи, його золоті руки створювали дивовижні вироби з дерева, які прикрашали церкви, оселі та залишалися в серцях людей. Сьогодні його майстерські інструменти мовчать, залишаючи порожнечу.

У 2016 році Роман створив міцну сім’ю, одружившись з Тетяною. Разом вони виховали двох чудових дітей — доньку Сашу та сина Тадея. Їхня родина була прикладом справжньої любові та єдності, вони завжди були разом, підтримуючи одне одного у всіх життєвих обставинах.

Змалку Роман був глибоко віруючою людиною, служив у храмі і жив за християнськими заповідями. Його віра була джерелом сили та натхнення. Коли розпочалася повномасштабна війна, Роман не залишився осторонь. У грудні 2024 року він став на захист Батьківщини, виявивши мужність та відвагу, як стрілець-помічник гранатометного відділення.

29 липня 2025 року Роман Леочко трагічно загинув, виконуючи свій військовий обов’язок, захищаючи мирне небо України. Його життя обірвалося через важке поранення, отримане в бою.

💔 Пішла з життя людина, яка дарувала світло. Залишилися дружина Тетяна, діти Саша та Тадей, матір Марія та брат. Залишився невимірний біль, особливо для матері, яка ховає свого сина. Ми висловлюємо найщиріші співчуття Марії Михайлівні, дякуючи їй за такого сина, за його виховання, любов та приклад справжнього патріотизму.

🙏 Ми низько схиляємо голови перед світлою пам’яттю Романа Леочка. Ми обіцяємо ніколи не забути його жертовність. Він стояв до останнього подиху, боровся за майбутнє своїх дітей, своєї родини, своєї країни. Він був справжнім воїном світла, і його світло назавжди залишиться в наших серцях.

🕯 Вічна пам’ять і слава тобі, Романе Леочко! Ми дякуємо, сумуємо, молимося і ніколи не забудемо. Герої не вмирають!