ПРОЩАННЯ ІЗ ЗАХИСНИКОМ УКРАЇНИ, КАВАЛЕРОМ «ЗОЛОТОГО ХРЕСТА» ВІТАЛІЄМ СЕМИРОДОМ 🇺🇦 🕯 Кожна звістка про загибель наших захисників – це невимовний біль для всіх мешканців громади і тяжка втрата для України. Особливо боляче, коли Герой, що вцілів у численних боях з ненависним ворогом, гине на мирній території через нездатність впоратися з емоціями та стресом після перебування у пеклі. 🇺🇦 🕯 Сьогодні наша громада попрощалася із Захисником України, кавалером «Золотого хреста» СЕМИРОДОМ Віталієм Миколайовичем із села Руденківка. Він пішов з життя 9 жовтня цього року внаслідок травм, несумісних з життям, отриманих під час дорожньо-транспортної пригоди. 🇺🇦 🕯 Церемонія прощання відбулася біля пам’ятного знаку Героям Небесної Сотні. Вдячні земляки зустрічали траурний кортеж, стоячи на колінах, з прапорами та квітами, проводжаючи свого Героя в останню путь. 🕯 Траурна процесія вирушила до рідного села Віталія, де вдома відбулася панахида. Поховання відбулося на місцевому кладовищі в Карапишівці. Про загиблого Героя, яким він був за життя, розповіли селищний голова Геннадій СУПРУН, перша вчителька Оксана РОЙ та однокласниці Віталія. Віталій СЕМИРОД народився 17 червня 1993 року в Руденківці. Він ріс тут, закінчив місцеву школу, був веселим, запальним та завзятим хлопцем. Після школи вступив до автодорожнього технікуму, успішно його закінчив. Однак за здобутою професією Віталій не працював, а присвятив себе газонафтовій галузі. Згодом Віталій зустрів своє кохання, одружився. У 2013 році народилася його єдина донечка Софія, яку він безмежно любив. Хоча сімейне життя не склалося, Віталій підтримував теплі стосунки з донькою. 🇺🇦 У травні 2023 року Віталій добровільно приєднався до лав ЗСУ, щоб захищати Батьківщину. Він проходив навчання у Великій Британії, потім служив у 95 десантно-штурмовій бригаді. Воював під Лиманом у найгарячіші часи, а також брав участь у боях на Курській області. Під час служби отримав поранення та дві контузії. 🇺🇦 Командування військової частини характеризує Віталія як відважного бійця з високим бойовим духом, який користувався незмінною повагою побратимів. Він мав високу мотивацію до військової служби та професійного самовдосконалення. Віталій був турботливим до підлеглих, колег та рідних, але самокритичним і вимогливим до себе. Він був неймовірно позитивним, веселим, товариським, допомагав батькам, брату, племіннику. У нього було багато планів на майбутнє, але, на жаль, не все вдалося реалізувати. 🇺🇦 🕯 Востаннє загиблому Віталію СЕМИРОДУ віддали військові почесті на кладовищі. Головний сержант відділення військово-цивільного співробітництва Полтавського РТЦК та СП Юрій Пов’якало вручив мамі Захисника Державний Прапор України, який почесна варта зняла з його домовини. На честь воїна пролунав трикратний стрілецький салют. 🇺🇦 🕯 Це найтяжча втрата для родини і надзвичайно велика втрата для України. Ми розділяємо біль рідних Віталія і висловлюємо щирі співчуття його мамі Надії Яківні, батькові Миколі Андрійовичу, доньці Софійці, дідусеві Якову Івановичу, бабусі Галині Іванівні, брату Олегу Миколайовичу, племіннику Андрійку, всій родині та близьким Героя. 🇺🇦 🕯 Нехай душа загиблого Захисника знайде вічний спокій і залишить в наших серцях вічну пам’ять. Слава українському воїну, який захищав рідну Україну і кожного з нас!