Шануємо кожного Захисника України – наших ангелів-охоронців, завдяки яким ми можемо жити, працювати, виховувати дітей та почуватися в безпеці. Кожна звістка про загибель Героя є важким ударом для нашої громади та всієї України. Ми з глибоким сумом прощаємося з Героями, які віддали своє життя за нашу свободу.

Сьогодні, 3 жовтня, ми попрощалися із Захисником ДІДЕНКОМ Романом Сергійовичем. Він відійшов у вічність у КНП «Барвінківська міська лікарня» м. Барвінкове Харківської області внаслідок отримання мінно-вибухової травми. Його жертовність є прикладом мужності та самовідданості.

Церемонія прощання з Романом Діденком відбулася біля пам’ятного знаку Героям Небесної Сотні, вшановуючи його подвиг. Далі траурна процесія вирушила до його рідного села. І в Нових Санжарах, і в Руденківці вдячні земляки зустрічали та проводжали траурний кортеж, стоячи на колінах, з прапорами та квітами в руках, висловлюючи свою безмежну повагу.

Панахида відбулася вдома в Героя, де на подвір’ї під час служби терпко пахло притоптаними чорнобривцями та хризантемами, якими була встелена земля. Поховання Романа Діденка відбулося на місцевому кладовищі (Карапишівка), де він знайшов свій останній спочинок.

Про життєвий та геройський шлях Романа розповіли селищний голова Геннадій СУПРУН, вчителька Лариса КОРОБКІНА та побратими, чи як вони самі висловилися, брати загиблого Валерій та Максим. Їхні слова підкреслили його відданість та видатні людські якості.

Роман ДІДЕНКО народився 13 червня 1996 року в Руденківці, тут зростав і закінчив місцеву школу. Після школи вступив до Професійного аграрного ліцею, де здобув професію водія. Його шлях до захисту Батьківщини розпочався з ранніх років.

В 2016 році Роман був мобілізований на строкову службу, а вже в 2017 році був зарахований на військову службу за контрактом, яку проходив в зоні бойових дій. Він завжди був готовий стати на захист своєї країни.

Після демобілізації працював на Полтавському ливарно-механічному заводі слюсарем-ремонтником. Згодом одружився і в родині народилася донечка Валерія. Як, на жаль, трапляється в житті, з часом дороги подружжя розійшлися. Але пам’ять про його батьківську любов залишається.

На початку повномасштабного вторгнення, 1 квітня 2022 року наш Герой Роман Діденко став на захист Батьківщини. Він був зарахований на посаду стрільця, помічника гранатометника в 5 штурмовій бригаді. Невдовзі під Лисичанськом отримав своє перше поранення. Не встиг оговтатися після нього, як вже в лютому 2023 року під Бахмутом був поранений вдруге. Його стійкість вражає.

Світлим промінчиком у мороці війни та болю для Романа стало кохання – його друга дружина Юлія, з якою одружився в червні 2024 року. Вона стала його опорою та надією.

У травні 2024 року Роман став інструктором групи інструкторів з медичної підготовки в підрозділі, одним із засновників якого був він сам, як повідомили його побратими. Вже в листопаді – грудні пройшов навчання у Великій Британії, а наприкінці вересня цього року вже в Україні успішно завершив навчальний курс «Фахова підготовка бойового медика». Навіть після двох поранень він намагався бути корисним для рідної країни, мріяв бути фаховим спеціалістом та надавати медичну допомогу своїм побратимам. Його прагнення допомагати було незламним.

Роман ДІДЕНКО був надзвичайно доброю, безвідмовною, спокійною і водночас наполегливою та цілеспрямованою людиною. Він був лагідним і люблячим сином, батьком, чоловіком та братом. А ще він був надійним плечем для своїх побратимів; коли він був поряд, вони точно знали, що все буде гаразд, він прикриє, врятує, допоможе. Завжди рвався туди, де найнебезпечніше і найтяжче… На таких тримаються наші Збройні Сили, та таких тримається Україна. Його самовідданість вражає.

Востаннє загиблому Роману ДІДЕНКУ віддали військові почесті на кладовищі. Головний сержант відділення військово-цивільного співробітництва Полтавського РТЦК та СП Юрій Пов’якало вручив дружині Захисника Державний Прапор України, який почесна варта зняла з його домовини. На честь воїна пролунав трикратний стрілецький салют, віддаючи шану його пам’яті.

Немає слів, щоб бодай трохи полегшити біль від втрати рідної людини, але ми розділяємо його з рідними Романа і висловлюємо щирі співчуття мамі Наталії Миколаївні, батькові Сергію Петровичу, доньці Валерії, дружині Юлії, брату Максиму, невістці Валентині, всій родині та близьким Героя. Наша скорбота спільна.

Нехай душа загиблого Захисника Романа Діденка знайде вічний спокій і залишить в наших серцях вічну пам’ять про його подвиг. Його ім’я назавжди вписане в історію України.

Слава українському воїну, який захищав рідну Україну і кожного з нас! Героям слава!

« повернутися