📌Проєкт: Нематеріальна культурна спадщина. Цвіт в душі й на полотні: обереги сестер із с.Шарин

У мальовничому куточку Черкащини, де поля вкриваються золотом пшениці, жита та соняхів, розкинулось село Шарин. Тут, серед вітру, що несе аромати трав і меду, живуть дві сестри – Чорненко Катерина Петрівна та Майданюк Наталія Петрівна. Їхні руки, загартовані роками та любов’ю до рідної землі, створюють дива з ниток і полотна. У самобутньому стилі, де кожен стібок узору – спогад про предків, вони вишивають рушники народною вишивкою, оживляючи на білому лляному тлі барви українських мотивів. Ці майстрині з Шарина зберігають і примножують безцінну нематеріальну культурну спадщину України.

На полотні, мов на чистому полі, розквітають квіти в червоному, рожевому, зеленому – створені їхніми руками. Червоний – символ сили та пристрасті, що не згасає в жилах українського народу. Чорний – таємниця ночі, глибина душі, що ховає мудрість століть. Ці вишивки – справжній гімн українській природі, де домінують соковиті маки в червоно-рожевих відтінках та краплі сонячного заходу на зеленому листі. Поряд – волошки й дельфініуми в глибокому синьому, що додають узору небесної свіжості, а стебла й листя в смарагдових тонах переплітаються в пишні вінки. Кожна квітка – символ: мак нагадує про вічну пам’ять і жіночу красу, волошки – про скромність і вірність, а ромбоподібні мотиви, що ховаються в геометрії листя, – про родючість і коло життя. Українська вишивка в руках сестер з Шарина – це історія, втілена в нитках.

Вишивка Черкащини – це мотиви в узорах, що бережуть і примножують силу рідного краю. Тут, у Шарині, де пагорби шепочуть про козацькі звитяги, як і по всій Україні, традиція вишивки сягає корінням у давні часи, коли жінки вкладали в нитки молитви за щастя й мир. Катерина Петрівна та Наталія Петрівна – не просто майстрині, а берегині цієї спадщини. Їхні витвори – не просто прикраси, а обереги, що захищають дім від біди та наповнюють його теплом. Сестри виводять узори хрестиком і гладдю, годинами сидячи за п’яльцями, під співи птахів за вікном. В кожному шві вони вкладають частинку своєї душі, частинку рідного села Шарин – села, де земля щедра, як мати. Ці народні обереги є важливою частиною нематеріальної культурної спадщини.

Катерина Петрівна, з її допитливими очима, що бачать у кожній квітці історію своїх предків, любить виводити складні геометричні мотиви, де кожен кут – поворот долі. Наталія Петрівна, з теплою усмішкою, додає в узори ніжність квітучих маків. У часи, коли світ мчить уперед, а традиції тьмяніють, як старовинне дзеркало, робота сестер – то маяк. Їхні вишиті рушники стають містком між минулим і сьогоденням, нагадуючи: українська вишивка – то не лише краса, а й сила, що тримає націю в єдності. Ці традиції України є надзвичайно цінними.

Нехай ці квіти на полотні нагадують: в кожному узорі – частинка безсмертя, а в руках таких майстринь, як сестри Чорненко та Майданюк, – майбутнє традицій. Шарин цвіте, Черкащина живе – дякуючи вам, майстрам, що бережуть та примножують традиції Українського Народу. Ці вишиті рушники є символом незламності духу.

За матеріалами Олени ВІХРЕНКО