У мальовничому селі Шарин на Черкащині, де безкраї поля колосяться золотистою пшеницею, житом та соняхами, живуть дві талановиті сестри – Чорненко Катерина Петрівна та Майданюк Наталія Петрівна. Їхні вмілі руки, віддані праці та любові до рідної землі, створюють справжні шедеври з ниток та полотна. Зберігаючи самобутній стиль, де кожен вишитий стібок є відлунням давніх предків, вони створюють неповторні рушники, оживляючи на білому лляному тлі яскраві барви українських народних мотивів. Ця українська вишивка є свідченням глибокого зв’язку з історією та культурою.

На полотні, що нагадує чисте поле, розквітають квіти у червоних, рожевих та зелених відтінках, створені їхніми майстерними руками. Червоний колір символізує незгасиму силу та пристрасть українського народу. Чорний – таємничість ночі та глибину душі, що несе в собі мудрість віків. Ці вишивки є справжнім гімном українській природі, де домінують яскраві маки в насичених червоно-рожевих тонах, доповнені краплями сонячного заходу на соковитому зеленому листі. Синє, як саме небо, сяйво волошок та дельфініумів додає візерункам небесної свіжості, а смарагдові стебла та листя переплітаються у пишні, гармонійні композиції. Кожна квітка несе своє глибоке значення: мак нагадує про вічну пам’ять та жіночу красу, волошки – про скромність і вірність, а приховані у геометрії листя ромбоподібні мотиви – про родючість і нескінченність життєвого циклу.

Вишивка Черкащини, що відображається у візерунках села Шарин, зберігає та примножує силу рідного краю. Тут, де пагорби зберігають пам’ять про козацькі подвиги, як і по всій Україні, традиція вишивки сягає глибокої давнини, коли жінки вкладали в кожен стібок молитви за щастя та мир. Катерина Петрівна та Наталія Петрівна є не просто талановитими майстринями, а справжніми берегинями цієї безцінної спадщини. Їхні витвори – це не просто прикраси, а потужні обереги, що захищають дім від негараздів і наповнюють його душевним теплом. Сестри володіють техніками вишивки хрестиком і гладдю, годинами зосереджено працюючи за п’яльцями під мелодійний спів птахів за вікном. У кожен стібок вони вкладають частинку своєї душі, частинку свого рідного села Шарин – села, де земля така ж щедра та добра, як найрідніша мати.

Катерина Петрівна, чиї допитливі очі бачать в кожній квітці відлуння історії своїх пращурів, майстерно відтворює складні геометричні візерунки, де кожен кут символізує поворот долі. Наталія Петрівна, з її теплою, щирою усмішкою, додає в орнаменти ніжність пелюсток квітучих маків. У наш динамічний час, коли світ стрімко рухається вперед, а давні традиції, здається, тьмяніють, наче старовинне дзеркало, робота цих сестер слугує яскравим маяком. Їхні вишиті рушники стають містком, що з’єднує минуле з сьогоденням, нагадуючи: українська вишивка – це не лише втілення краси, а й джерело сили, що підтримує єдність нації. У світі, де все швидкоплинне, їхні рушники залишаються вічними, немов могутній Дніпро, що невтомно несе свої води до Чорного моря.

Нехай ці вишиті квіти на полотні завжди нагадують нам, що в кожному узорі зберігається частинка безсмертя, а в руках таких майстринь, як сестри з Шарина, живе майбутнє народних традицій. Село Шарин розквітає, Черкащина живе – завдяки вам, шановні майстри, які зберігаєте та примножуєте безцінні традиції Українського Народу.

За матеріалами Олени ВІХРЕНКО

« повернутися