В умовах сучасних викликів, питання, що стосуються захисту конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій, набувають особливої актуальності. Україна, як демократична держава, гарантує кожному право на свободу світогляду та віросповідання, що є невід’ємною частиною конституційного порядку. Ця свобода передбачає можливість сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати жодної, а також безперешкодно здійснювати релігійну діяльність, якщо вона не суперечить закону.Проте, водночас держава має забезпечувати національну безпеку та громадський порядок, запобігаючи будь-яким зловживанням релігійною свободою, що можуть загрожувати суверенітету, територіальній цілісності або правам і свободам інших громадян. Саме тому механізми захисту конституційного ладу у цьому контексті є надзвичайно важливими. Йдеться не про втручання у внутрішні справи релігійних організацій, а про встановлення чітких законодавчих рамок, які б унеможливлювали використання релігійних інститутів для дестабілізації суспільства, розпалювання ворожнечі чи ведення антидержавної діяльності.Одним із ключових аспектів є прозорість діяльності релігійних організацій. Держава повинна мати можливість контролювати дотримання законодавства, особливо в частині фінансової діяльності та зв’язків з іноземними центрами, які можуть мати вплив, що суперечить національним інтересам. Це не суперечить принципу відокремлення церкви від держави, а лише підтверджує відповідальність держави за захист конституційного ладу та забезпечення безпечного функціонування усіх суспільних інститутів.Конституційний лад України ґрунтується на принципах верховенства права, поваги до прав людини та демократії. Будь-які прояви екстремізму, сепаратизму або насильства, прикриті релігійними гаслами, становлять пряму загрозу цим фундаментальним засадам. Законодавство, що регулює діяльність релігійних організацій, має бути чітким, об’єктивним та відповідати міжнародним стандартам, забезпечуючи рівні права для всіх конфесій, але й вимагаючи дотримання закону від кожного.Важливим елементом є також підвищення обізнаності громадян щодо прав та обов’язків релігійних організацій, а також щодо можливих ризиків, пов’язаних із діяльністю деструктивних сект чи організацій, що маскуються під релігійні. Освітня та інформаційна робота в цьому напрямку сприяє зміцненню стійкості суспільства до маніпуляцій та запобігає розповсюдженню ідей, що можуть підірвати захист конституційного ладу.Держава, здійснюючи функції захисту конституційного ладу, діє виключно в межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України. Мета полягає в тому, щоб створити середовище, де релігійні організації можуть вільно розвиватися, сприяючи духовному та моральному розвитку суспільства, але при цьому не становлячи загрози для національної єдності та безпеки. Цей баланс є запорукою стабільності та процвітання демократичної держави. Отже, діалог між державою та релігійними інститутами, заснований на принципах взаємної поваги та дотримання закону, є ключовим для ефективного захисту конституційного ладу та забезпечення гармонійного співіснування в суспільстві. Подальший розвиток законодавства у цій сфері має враховувати як свободу віросповідання, так і необхідність захисту інтересів держави та громадян.