Відпустки керівників закладів дошкільної освіти: Тривалість та особливості надання

Питання надання відпусток керівникам закладів дошкільної освіти є важливим аспектом трудового законодавства. Розглянемо особливості надання щорічної основної відпустки та інші види відпусток для керівників та педагогічних працівників закладів освіти в Україні, враховуючи неканікулярний період.

Згідно з чинним законодавством, щорічна основна відпустка педагогічним працівникам, зокрема керівникам закладів дошкільної освіти, надається відповідно до графіків, затверджених власником установи або уповноваженим ним органом за погодженням з профспілковим чи іншим представницьким органом трудового колективу.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про відпустки», керівники та педагогічні працівники закладів освіти мають право на щорічну основну відпустку. Порядок надання цієї відпустки визначено постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.1997 № 346 «Про затвердження Порядку надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам» (далі – Порядок).

Згідно з абз. 3 п. 2 Порядку, щорічна основна відпустка повної тривалості, визначеної в додатку до цього Порядку, надається керівним, педагогічним, науковим і науково-педагогічним працівникам закладів освіти та навчальних частин у період літніх канікул незалежно від часу прийняття їх на роботу. Це означає, що відпустка зазвичай планується на літній період.

Навчальний рік у закладі дошкільної освіти, відповідно до Положення про заклад дошкільної освіти (постанова КМУ №305 від 12.03.2003), триває з 1 вересня по 31 травня, а літній період – з 1 червня по 31 серпня (п. 15 зазначеного Положення). Таким чином, літній період є традиційним часом для надання відпусток.

Важливо зазначити, що п. 4 Порядку передбачає можливість перенесення щорічної основної відпустки, поділу її на частини та відкликання з відпустки відповідно до статей 11 та 12 Закону України “Про відпустки”. Невикористана частина щорічної основної відпустки педагогічних і науково-педагогічних працівників, у разі її поділу, повинна бути надана, як правило, в період літніх канікул, а в окремих випадках, передбачених колективним договором, – в інший канікулярний період. Це дозволяє гнучко підходити до графіка відпусток, враховуючи потреби закладу та працівників.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про відпустки», у разі перенесення щорічної відпустки, новий термін її надання визначається за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом. Це підкреслює важливість взаєморозуміння між керівництвом та працівниками при плануванні відпусток.

Чинним законодавством України не заборонено використання інших видів відпусток повної тривалості протягом року. Це означає, що окрім основної відпустки, керівники та педагогічні працівники можуть використовувати й інші види відпусток, передбачені законодавством, такі як соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати тощо.

У період дії воєнного стану, відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», надання щорічної основної відпустки може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік за рішенням роботодавця. Невикористані дні відпустки переносяться на період після припинення або скасування воєнного стану. Це важлива норма, яка регулює трудові відносини в умовах воєнного стану.

Таким чином, щорічна основна відпустка повної тривалості зазвичай надається в період літніх канікул. Водночас, частина щорічної відпустки та інші види відпусток можуть бути використані педагогічним працівником протягом року відповідно до законодавства та з урахуванням потреб закладу.