Дата: 23.09.2025 10:37

Кількість переглядів: 3

Чи існує справжня «політична воля» для подолання корупції в Україні? Це питання залишається актуальним, адже корупція часто порівнюється з «генетичною хворобою», яка гальмує розвиток країни. Що саме заважає викорінити це явище та його прояви, перетворивши їх з відхилення на виняток із загального правила? Важливо розуміти, що політична воля — це не насильство, а щире прагнення громадян до гідного життя. Однак, донести це прагнення до владних кабінетів, до найвищих ешелонів влади, часто виявляється складним завданням. Чому так відбувається?

Відповідь, здається, очевидна: сучасна влада значною мірою залежить від фінансування. Політичні партії, отримуючи кошти від спонсорів, часто зосереджуються на здобутті влади не задля суспільного блага, а для примноження статків тих, хто їх фінансує. Цей процес ускладнюється чинною виборчою системою, яка не завжди надає виборцям реальні механізми контролю.

Нинішня виборча система передбачає обрання влади «зверху вниз»: спочатку президент, потім парламент. Наступним етапом, коли партії вже отримали доступ до державних ресурсів та влади, формується місцеве самоврядування. Таким чином, «політична воля» часто визначається тими, хто має фінансовий вплив і «замовляє музику», а не волею народу.

Конституція України проголошує народ єдиним джерелом влади, який реалізує її через вибори своїх представників. Воля народу формується «знизу», на рівні громад. Саме місцеві депутати та голови громад є першими, хто безпосередньо чує запити виборців щодо місцевих проблем та загальнодержавної політики. Вони знаходяться на землі, серед людей. Ця «низова» політична воля може концентруватися у місцевих обранців, які, спираючись на неї, висувають кандидатів до Верховної Ради — представників, здатних донести цю волю на вищий законодавчий рівень. У свою чергу, Верховна Рада, висловлюючи волю суверена, висуває кандидатів на посаду президента. Тому надзвичайно важливо, щоб виборчий процес відтворював цей шлях підняття волі народу до державного рівня. Першим кроком мають бути вибори місцевих депутатів та голів громад. Наступними — вибори до Верховної Ради, а потім — вибори президента.

НАДЗВИЧАЙНО ВАЖЛИВІ ДЛЯ КРАЇНИ РІШЕННЯ НЕ СЛІД ПРИЙМАТИ ПОСПІШНО!

Необхідно ретельно оцінити передумови для відновлення виборчого механізму, за якого політична воля виборців у громадах стає обов’язковим наказом для всіх гілок влади. На сьогодні в Україні існує 1213 територіальних громад, які не охоплені бойовими діями. До цих громад були надіслані матеріали з «Програмою побудови суспільства відповідальної демократії», що включає відкрите електронне голосування, право виборців відкликати голоси, відповідальність обранців та виборчий внесок. Окремі публікації роз’яснюють сучасний стан речей та очікувані зміни при запровадженні нової виборчої системи. 588 (48%) органів місцевого самоврядування розмістили ці матеріали на своїх вебсайтах. 237 (20%) відмовились від оприлюднення, а решта 388 (32%) — перебувають у стані очікування.

Передумови для позитивних змін є, адже пропозиція щодо початку виборчої кампанії з місцевих виборів отримала схвальні відгуки у 231 (19%) громаді. Варто зазначити, що з вересня 2022 року Центральна виборча комісія та Верховна Рада розпочали роботу над переглядом виборчого законодавства для організації та проведення повоєнних виборів. Згідно Закону України «Про Центральну виборчу комісію», ЦВК «може розглянути та прийняти рішення стосовно підготовки пропозицій щодо вдосконалення законодавства України про вибори». Кулуарний підхід до внесення змін до «Виборчого кодексу України» викликає питання до обранців: як могло статися, що зміни до такого доленосного закону вносяться без участі народу?

Микола Горбачов

« повернутися