В Україні тривають дискусії щодо існування або відсутності «політичної волі» для подолання корупції. Це питання викликає занепокоєння, адже корупція стала справжньою «генетичною хворобою», яка гальмує розвиток країни. Чому ж бракує рішучості, щоб покласти край цьому явищу та перетворити його на виняток, а не норму? Політична воля – це не примус, а щире прагнення громадян до гідного життя. Однак, донести це прагнення до найвищих владних кабінетів надзвичайно складно. Причина криється в самій системі влади, яка значною мірою побудована на фінансових потоках. Політичні партії, фінансовані спонсорами, часто використовують владу для примноження статків своїх меценатів, а не для служіння народу.

Виборча система, яка існує, не надає громадянам реальних важелів впливу на цей процес. Вибори відбуваються «зверху вниз»: спершу обирають президента та парламент, а вже потім, використовуючи доступ до державних ресурсів, провладні партії формують склад місцевих органів влади. Таким чином, справжня «політична воля» тих, хто «замовляє музику», знаходить своє втілення в управлінні державою.

Конституція України проголошує народ єдиним джерелом влади. Ця воля формується на місцях, у громадах. Саме місцеві депутати та голови громад є першими представниками, які отримують від виборців чіткі настанови щодо вирішення локальних проблем та формування загальнодержавної політики. Ця « низова» політична воля, сконцентрована у місцевих обранцях, має стати основою для висунення кандидатів до Верховної Ради, які зможуть донести її до вищого законодавчого рівня. Згодом, Верховна Рада, представляючи волю народу, формуватиме кандидатури на посаду президента. Важливо, щоб процес формування волі суверена до вищого державного рівня був чітко відтворений у виборчому процесі. Тому першим кроком мають бути вибори місцевих депутатів та голів громад, за якими послідують вибори до парламенту, а потім – президента.

ВАЖЛИВО: ДОЛЕНОСНІ РІШЕННЯ ДЛЯ КРАЇНИ ПОТРЕБУЮТЬ ЗВАЖЕНОГО ПІДХОДУ, БЕЗ ПОСПІХУ!

Необхідно ретельно оцінити передумови для відновлення виборчого механізму, за якого політична воля громадян, висловлена на рівні громад, стає обов’язковим наказом для всіх гілок влади. Наразі в Україні функціонує 1213 територіальних громад, розташованих у відносно безпечних регіонах. Їм було надіслано матеріали з «Програмою побудови суспільства відповідальної демократії», яка включає відкрите електронне голосування, право відкликати голоси, відповідальність обранців та виборчий внесок. Також були опубліковані роз’яснення щодо переваг нової виборчої системи. Ці матеріали розмістили на своїх сайтах 588 громад (48%). 237 громад (20%) відмовилися від оприлюднення, а 388 громад (32%) наразі вичікують.

Водночас, вже спостерігається позитивна динаміка: пропозиція щодо пріоритетності місцевих виборів як початку виборчої кампанії отримала схвалення у 231 громади (19%). Варто зазначити, що з вересня 2022 року Центральна виборча комісія та Верховна Рада України працюють над переглядом виборчого законодавства для проведення післявоєнних виборів. Закон України «Про Центральну виборчу комісію» надає комісії право «розглядати та приймати рішення стосовно підготовки пропозицій щодо вдосконалення законодавства України про вибори». Однак, кулуарний підхід до змін у «Виборчому кодексі України» викликає занепокоєння. Громадяни мають право ставити питання своїм обранцям: чому доленосні законодавчі зміни вносяться без участі народу?

Микола Горбачов       

« повернутися