Роздуми про «політичну волю» – її наявність чи відсутність – лунають чи не щодня. Чому ж, наприклад, відсутня політична воля для подолання корупції? Що заважає нам викорінити її, наче «генетичну хворобу України», а її прояви зробити винятком, а не правилом?

Політична воля – це не примус, а щире прагнення народу жити гідно. Однак, донести це прагнення до владних кабінетів, до найвищих ешелонів влади, часто стає неможливим. Причина проста: влада побудована на фінансах. Політичні сили, отримуючи кошти від спонсорів, прагнуть здобути владу для збільшення статків тих, хто їх фінансує.

Чинна виборча система створює умови, за яких виборці майже не мають змоги вплинути на цей процес. Ми обираємо владу зверху вниз: спочатку президента, потім парламент. Після цього партії, які вже отримали доступ до державних коштів та владних ресурсів, формують місцеву владу під себе.

Таким чином, реалізується «політична воля» тих, хто насправді «замовляє музику». Конституція України стверджує, що єдиним джерелом влади є народ, який будує державу через вибори своїх представників.

Воля народу зароджується і формується на місцях, у громадах. Саме місцеві депутати та голови громад першими отримують від виборців завдання щодо вирішення місцевих проблем та реалізації загальнодержавної політики. Вони перебувають на землі, серед людей. Ця політична воля концентрується у місцевих обранців, які на цій основі висувають кандидатів до Верховної Ради – людей, здатних донести волю народу до найвищого законодавчого рівня. В свою чергу, Верховна Рада, як представник волі суверена, висуває кандидатів на посаду президента.

Тому вкрай важливо, щоб виборчий процес відтворював шлях підняття волі суверена до найвищого державного рівня. Першим кроком мають бути вибори місцевих депутатів та голів громад. Наступними, через певний проміжок часу, – вибори до Верховної Ради, а потім – вибори президента.

НАДЗВИЧАЙНО ВАЖЛИВО НЕ ПОСПІШАТИ З УХВАЛЕННЯМ ДОЛЕНОСНИХ ДЛЯ КРАЇНИ РІШЕНЬ!

Необхідно ретельно оцінити передумови для зміни виборчого механізму, щоб політична воля виборців громад стала обов’язковим наказом для всіх рівнів влади.

Зараз в Україні існує 1213 територіальних громад, де не ведуться бойові дії. До цих громад було надіслано листи з «Програмою побудови суспільства відповідальної демократії» (що передбачає відкрите електронне голосування, право виборців відкликати свої голоси, відповідальність обранців перед виборцями, виборчий внесок). Також були опубліковані матеріали, що роз’яснюють поточну ситуацію та очікувані зміни при запровадженні нової виборчої системи. 588 (48%) місцевих рад розмістили ці матеріали на своїх вебсайтах, 237 (20%) відмовились, а 388 (32%) вичікують.

Передумови для змін існують, адже пропозиція розпочати виборчу кампанію з місцевих виборів отримала схвальні відгуки у 231 (19%) громаді. До речі, з вересня 2022 року ЦВК та ВРУ почали роботу з перегляду виборчого законодавства щодо організації та проведення повоєнних виборів. Відповідно до Закону України «Про Центральну виборчу комісію», комісія «може розглянути та прийняти рішення щодо підготовки пропозицій стосовно вдосконалення законодавства України про вибори».

Кулуарний підхід до внесення змін до «Виборчого кодексу України» вимагає від виборців поставити запитання до своїх обранців: чому зміни до такого доленосного закону вносяться без участі народу?

Микола Горбачов