Ця неоціненна навичка полягає у здатності спостерігати та приймати особистісне зростання партнера без супутнього страху. На перший погляд, це може здатися простим завданням. Однак, у контексті довготривалих стосунків, прийняття змін партнера може стати одним із найбільш емоційно складних випробувань. Зростання неминуче тягне за собою зміни, а будь-які зміни можуть бути сприйняті як потенційна загроза, особливо якщо вони порушують усталені ролі, звички або ритми, на які пара спиралася раніше.

На підтвердження своїх слів, Треверс посилається на дослідження, опубліковане в журналі Marriage and Family Review. Воно виявило, що стійкі пари не просто ефективно долають труднощі, а й активно залучені у процес особистісного розвитку одне одного. Такі стосунки, які вчені назвали «підтримувальними зв’язками», характеризуються глибоким емоційним резонансом, взаємною повагою та активним заохоченням індивідуального прогресу кожного партнера.

За словами психолога, найміцніші союзи – це ті, які відкрито приймають еволюцію та зростання своїх учасників. Однак, багато пар зазнають труднощів навіть при найменших змінах. Коли один із партнерів починає виходити за межі звичного, інший може відчути тривогу, віддалитися або спробувати встановити тотальний контроль. Це часто є наслідком незнання, як безпечно підтримувати таку трансформацію.

Психолог також виділив три основні причини, чому зростання близької людини може викликати відчуття загрози:

Порушення негласної «угоди»: Пари часто функціонують на основі неписаних правил щодо їхньої ідентичності як пари, розподілу побутових обов’язків та спільних переконань. Ці припущення створюють відчуття стабільності. Однак, коли один партнер змінюється, це може дестабілізувати емоційну рівновагу.

Реактивація власних сумнівів: Зростання партнера може бути джерелом натхнення. Але якщо людина відчуває застій у власному розвитку або невпевненість у своєму життєвому шляху, це може підсвідомо сприйматися як загроза. Дослідження 2017 року показало, що особи, які не до кінця розуміють свою ідентичність та цілі, частіше чинять опір змінам своїх партнерів, оскільки це підкреслює їхній власний стагнаційний стан.

Страх перед розривом: Зміни в партнері можуть викликати запитання: «Чи залишаємося ми на одній хвилі?» «Чи потрібен/потрібна я йому/їй досі?». Дослідження 2014 року свідчить, що стосунки не лише реагують на зміни, але й активно їх формують.

Треверс підкреслює, що розвиток партнера не обов’язково призводить до розриву стосунків. Однак, це вимагає вміння спостерігати за трансформаціями одне одного без страху. Для цього він рекомендує відпустити фіксовані уявлення про минуле, усвідомити власний страх до того, як він переросте в реакцію, запропонувати партнерство в процесі змін та переглянути власний шлях розвитку. Важливо пам’ятати, що прийняття зростання партнера є ключовим для міцності та тривалості стосунків.

Нагадаємо, раніше було названо 5 моделей поведінки жінок, яких складно кохати.

Вас також можуть зацікавити новини: