Глобальні, Життя, Суспільство
Як “байдужість” руйнує кохання: поради психолога
У сучасному суспільстві, де емоційна відстороненість стає нормою, справжня турбота перетворюється на майже радикальний жест. Американський психолог Марк Треверс виявив два ключові способи, якими так звана “епідемія байдужості” шкодить стосункам і любові.
Психолог зазначає, що процес закохування та підтримки стосунків не завжди легкий. Він часто супроводжується почуттям вразливості та збентеження. Однак, замість того, щоб прийняти ці емоції, багато людей обирають удавану байдужість. Вони намагаються здаватися “холодними” та відстороненими, сподіваючись, що любов знайде їх сама, без особливих зусиль з їхнього боку. Простими словами, вони перестають намагатися.
Це явище, яке психологи називають “епідемією байдужості”, робить емоційну відстороненість привабливою, а прояв почуттів – чимось незграбним або навіть соромним. Люди починають спілкуватися з байдужим тоном, ігнорують співрозмовників, зникають з поля зору, якщо стосунки вимагають більше зусиль. Багато хто боїться здатися надто зацікавленим. Проте, така хронічна байдужість, коли ніхто не робить перший крок і не визнає власні почуття, зрештою руйнує потенціал справжніх, глибоких стосунків.
Треверс виділяє два основні способи, якими “епідемія байдужості” непомітно позбавляє нас шансів на здорову любов:
1. Пріоритет его над емоційною близькістю: Багато хто навчився майстерно маскувати власну самотність. Вони поводяться холодно, щоб здаватися загадковими. Уникають прямого зорового контакту та відкритого спілкування, побоюючись виявити свою зацікавленість. Однак, постійне удавання, ніби тобі все байдуже, має зворотний ефект. Така поведінка відштовхує інших людей і перешкоджає формуванню справжнього спілкування. Дослідження 2024 року, опубліковане в Canadian Review of Sociology, підтверджує, що хронічна самотність емоційно виснажує.
2. Уникнення відповідальності за власні вчинки: Часто люди знецінюють почуття інших, вважаючи їх “надто вимогливими”. Вони уникають відвертих розмов, не пояснюють своїх дій і надають перевагу ухильності. Прагнення зберігати дистанцію заважає їм визнати власні почуття та взяти на себе відповідальність за них.
Психолог наголошує, що побудова міцних зв’язків не є ознакою слабкості, а побачення – це не гра. В умовах обмеженого часу, який ми маємо на цій планеті, витрачати його на гру в байдужість означає відмовлятися від радості щирості. Хоча це може бути болісно, саме через щирість народжується справжнє. У суспільстві, де відчуженість стала нормою, турбота і щирість є вашим найсильнішим шансом на справжнє кохання та глибокий емоційний зв’язок.
Раніше психолог ділився порадами щодо збереження стосунків, наголошуючи на важливості трьох простих речей, які рятують кохання.


