Чи існує насправді «політична воля» в Україні, і чому вона не спрямована на викорінення корупції? Це питання, що турбує багатьох громадян. Як позбутися цієї «генетичної хвороби» нашої держави, зробивши її прояви винятком, а не правилом? Політична воля – це не примус, а щире бажання людей жити гідно. Однак, донести це прагнення до владних кабінетів, до найвищих ешелонів влади, видається надзвичайно складним завданням. Чому так відбувається?

Відповідь часто лежить на поверхні: сучасна влада значною мірою побудована на фінансових потоках. Політичні партії, фінансовані спонсорами, прагнуть здобути владу для примноження статків тих, хто їх підтримує.

Існуюча виборча система часто не дозволяє виборцям ефективно впливати на цей процес. Ми обираємо владу «зверху вниз»: президента, парламент, а потім, партії, які вже отримали доступ до державних ресурсів, формують місцеву владу під себе.

Таким чином, «політична воля» реалізується переважно тими, хто контролює фінансові та владні важелі. Хоча, згідно з Конституцією, єдиним джерелом влади є народ, який будує державу через вибори своїх представників.

Справжня воля народу зароджується та формується на низовому рівні, у громадах. Місцеві депутати та голови громад є першими, хто отримує безпосередні запити від виборців щодо місцевих проблем та загальнодержавної політики. Перебуваючи «на землі» та серед людей, вони формують цю політичну волю. Саме на цій базі вони можуть висувати кандидатів до Верховної Ради, які представлятимуть інтереси громад на державному рівні. В свою чергу, Верховна Рада, висловлюючи волю суверена, може висувати кандидатів на посаду президента.

Тому надзвичайно важливо, щоб виборчий процес відтворював шлях від волі народу до державних інституцій. Першим кроком мають бути вибори місцевих депутатів та голів громад. Наступними етапами можуть стати вибори до Верховної Ради, а потім – президента.

ВАЖЛИВО: ДОЛЕНОСНІ ДЛЯ КРАЇНИ РІШЕННЯ НЕ МОЖУТЬ БУТИ ПОСПІШНИМИ!
Потрібно ретельно оцінювати передумови для запуску виборчого механізму, коли політична воля громадян у громадах стає обов’язковим наказом для всіх гілок влади.

Наразі в Україні існує 1213 територіальних громад, де не ведуться бойові дії. Їм було надіслано матеріали з «Програмою побудови суспільства відповідальної демократії», яка включає відкрите електронне голосування, право виборців відкликати свої голоси, відповідальність за обраного представника та виборчий внесок. Також було опубліковано роз’яснення щодо сучасного стану та потенційних змін при впровадженні нової виборчої системи. 588 (48%) місцевих рад розмістили ці матеріали на своїх сайтах, 237 (20%) відмовились, а 388 (32%) ще вичікують.



Передумови для змін існують, адже пропозиція розпочати виборчу кампанію з місцевих виборів отримала схвальні відгуки у 231 (19%) громаді.

Варто зазначити, що з вересня 2022 року Центральна виборча комісія та Верховна Рада України розпочали роботу з перегляду виборчого законодавства для організації та проведення повоєнних виборів. Відповідно до Закону України «Про Центральну виборчу комісію», ЦВК має повноваження «розглядати та приймати рішення щодо підготовки пропозицій стосовно вдосконалення законодавства України про вибори».

Проте, враховуючи можливість кулуарного підходу до змін у «Виборчому кодексі України», виборцям необхідно активно ставити питання до своїх обранців: чому зміни до такого доленосного закону вносяться без прямої участі народу?

Голова ГО «За Демократичне Виборче Право»                                                                     Микола Горбачов

« повернутися