Очільник Кремля знову виступив із заявами щодо умов для України, акцентуючи увагу на таких поняттях, як “нейтралітет” та недопущення розміщення ядерної зброї на українській території. Ці вимоги Путіна, які він періодично озвучує, становлять основу його бачення завершення конфлікту.

Крім того, російський диктатор наполягає на тому, щоб Україна визнала результати так званих “референдумів”, проведених на тимчасово окупованих територіях. Він відкрито погрожує, що ігнорування Києвом цих “результатів” може призвести до відновлення або ескалації збройного конфлікту. Це є прямою спробою легітимізувати незаконну анексію та чинити тиск на Україну.

Серед інших ключових вимог – “забезпечення прав російськомовних та проросійських жителів” в Україні. Цей пункт часто використовується Москвою як привід для втручання у внутрішні справи суверенних держав, і є маніпулятивним у контексті нинішньої агресії. Насправді йдеться про спроби дестабілізації суспільства та створення внутрішнього конфлікту.

Російський лідер також звинуватив “зовнішні сторони” у нібито відсутності прагнення до припинення конфлікту, стверджуючи, що вони “використовують Україну для досягнення зловмисних цілей” проти Росії. Це є типовим наративом Кремля, що перекладає відповідальність за агресію на інших акторів міжнародної політики. Вимоги Путіна часто супроводжуються подібними звинуваченнями на адресу Заходу.

“Україна заслуговує на кращу долю, ніж бути інструментом у руках зовнішніх сторін, які працюють проти Росії”, – цинічно заявив диктатор, ігноруючи суверенітет та право України на самовизначення. Ця риторика покликана підірвати міжнародну підтримку України та легітимізувати агресивні дії Кремля. Подібні заяви підкреслюють, що справжні вимоги Путіна спрямовані на повну підпорядкованість України.

Історичний контекст вимог та переговорів

Раніше Україна та Росія вже проводили раунди переговорів, зокрема у Стамбулі. Проте, російська делегація під час цих зустрічей постійно озвучувала неприйнятні для української сторони умови, що унеможливлювало досягнення мирних домовленостей. Головні вимоги Путіна залишаються незмінними і є частиною його стратегії тиску.

За даними різних джерел, серед ключових умов, які Росія висувала Україні, були: прийняття Україною нейтрального статусу, що фактично означає відмову від членства в НАТО, відмова від п’яти регіонів (включаючи ті території, які РФ не контролює), виведення українських військ з цих територій, відмова від репарацій, а також згода на “захист прав російськомовних”. Ці умови є ультимативними та суперечать міжнародному праву та суверенітету України.

Міжнародні ЗМІ також публікували списки вимог, які Володимир Путін висував для припинення війни. Серед них – письмові гарантії щодо нерозширення НАТО на схід та скасування частини міжнародних санкцій. Всі ці умови є частиною широкої стратегії Росії, спрямованої на переформатування безпекової архітектури в регіоні та послаблення України.

Україна завжди відстоювала свої інтереси, наполягаючи на відновленні територіальної цілісності та суверенітету. Будь-які переговори з Росією, що мають на меті припинення війни, повинні базуватися на принципах міжнародного права та повазі до територіальної цілісності України. Вимоги Путіна, що ігнорують ці принципи, не можуть бути прийняті. Українська позиція залишається чіткою: відновлення кордонів 1991 року, виведення всіх російських військ та притягнення до відповідальності винних. Це є єдиним шляхом до стабільного та тривалого миру.