Лідери країни-агресора рішуче налаштовані досягти своєї кінцевої мети – підкорити Україну за будь-яку ціну. Попри заяви деяких світових лідерів, що вони можуть завершити конфлікт за лічені години, тепер їм доводиться обмірковувати перспективу тривалого конфлікту в Україні. Ця повномасштабна війна, що триває вже четвертий рік, стала екзистенційною для обох сторін – як для Києва, так і для Москви. Російська агресія проявляється з усією силою, тоді як українці демонструють надзвичайну стійкість та непохитну рішучість протистояти загарбникам.

Під час нещодавніх міжнародних переговорів з лідерами різних країн агресор чітко заявив, що будь-яке рішення має бути спрямоване на усунення так званих “корінних причин” конфлікту Україна-Росія. На його думку, це означає повернення кордонів НАТО до рівня 1997 року та позбавлення України будь-якої форми суверенітету. Це свідчить про повну відсутність духу компромісу з боку агресора.

Попри значні втрати, які оцінюються в мільйони вбитих і поранених, агресор вважає, що його перевага на полі бою зростає. Для нього немислимо не виграти війну. Він побудував навколо цього економіку своєї країни і власну легітимність. Зміна його наративу з “спеціальної військової операції з денацифікації України” на “боротьбу з агресією НАТО” перетворює його проєкт на безкінечний, на вічну війну, яка стала ключем до його виживання. Ця стратегія поглиблює міжнародну стурбованість щодо довгострокових наслідків для світової безпеки.

Водночас для українців поразка означала б просто кінець України як незалежної держави. Те, як окупанти на захоплених територіях стирають будь-які ознаки національної ідентичності та культурної спадщини, свідчить про глибину відданості агресора запереченню існування України як нації. Однак український народ доводить, що він може і буде продовжувати боротися, незважаючи на нищівні втрати і брак особового складу. Просування військ агресора, незважаючи на їхню міць і військову економіку, було вражаюче повільним, і Збройні Сили України, як і раніше, здатні завдавати нищівних ударів по ворогу.

Невизначеність політики США щодо України повинна підштовхнути Європу до подальшого озброєння України. Протягом останніх місяців європейські лідери безпорадно спостерігали за коливаннями у зовнішній політиці. Це підкреслює критичну важливість для Європи посилити власну підтримку України, незалежно від зовнішніх факторів. Адже поразка для європейської безпеки також неприпустима. Майбутнє суверенітету України напряму залежить від консолідованих дій міжнародної спільноти, зокрема від підтримки України Європою та чіткої позиції щодо НАТО та України.

Аналітики підкреслюють, що агресор намагається відволікати міжнародну увагу від війни в Україні. Зокрема, були спроби використати переговори щодо ядерної програми та посередництва у конфліктах на Близькому Сході, щоб представити себе як “ефективного переговірника” з метою забезпечення поступок щодо війни в Україні. Ці дії підтверджують, що конфлікт залишається центральним елементом глобальної політики.