Очільник Кремля Володимир Путін нещодавно озвучив суперечливі заяви щодо можливих військових планів Росії, зокрема стосовно українського міста Суми. Він наголосив, що Росія нібито не має наміру захоплювати Суми, проте одразу ж цинічно додав, що такий варіант розвитку подій “не виключається”. Ця двозначна риторика викликає серйозне занепокоєння та потребує ретельного аналізу потенційних наслідків.

Заяви про створення так званої “зони безпеки” на кордоні з українською Сумщиною шириною від 10 до 15 кілометрів є ключовим елементом цих нових наративів. Путін обґрунтовує цю ініціативу необхідністю захисту російської території, посилаючись на нібито “величезні втрати” Збройних Сил України під час операцій у Курській області. Проте такі твердження не відповідають дійсності та є частиною пропагандистської кампанії, спрямованої на виправдання агресивних дій.

Фраза “Ми не маємо такого завдання забрати Суми, але я цього не виключаю” стала центральною у цьому дискурсі, демонструючи класичну тактику “газового світла” та психологічного тиску. Така заява створює атмосферу невизначеності та постійної загрози, що є інструментом у гібридній війні. Це може бути спробою відволікти увагу від інших ділянок фронту або посилити тиск на Україну та її партнерів.

Під час обговорення на публічному форумі, коли модератор поставив пряме питання про доцільність створення “зони безпеки”, Путін знову повернувся до звинувачень України. Він заявив, що Україна нібито “налякала” Росію атаками на Курську область, а потім почала “загрожувати” ще двом російським регіонам. Ці твердження, не підкріплені надійними доказами, слугують лише для легітимізації подальших агресивних дій з боку Росії. Створення “санітарної зони” або “зони безпеки” часто використовується як привід для подальшого вторгнення та анексії територій, що є дуже небезпечним прецедентом.

Ситуація навколо Сум та українсько-російського кордону залишається напруженою. Українські військові та прикордонні служби постійно відстежують рух ворожих сил та готові до будь-яких провокацій. Важливо, щоб міжнародна спільнота продовжувала чинити тиск на Росію, щоб запобігти подальшій ескалації та порушенню суверенітету України. Заяви такого рівня від найвищого керівництва держави-агресора не можуть бути проігноровані, оскільки вони прямо впливають на регіональну та глобальну безпеку. Навіть попри відсутність прямого оголошення про наступ, подібні натяки свідчать про збереження агресивних планів та готовність до їх реалізації за сприятливих обставин. Тому оборона України повинна залишатися пріоритетом, а міжнародна підтримка – непохитною.