Після невдач Росії на полі бою, Кремль активізував кампанію з боротьби з корупцією, яка фактично є зачисткою серед російських еліт. Під пильним оком опинилися чиновники прикордонних регіонів, генерали та посадовці з Міністерства оборони. Їх публічно звинувачують у розтраті державних коштів на тлі невдалих військових дій. Ця тенденція свідчить про спробу російської влади продемонструвати контроль та покарання у відповідь на успішні українські операції.

Як зазначають аналітики, репресії охопили щонайменше три прикордонні з Україною області. Місцевих посадовців звинувачують у привласненні коштів, призначених для укріплення оборонних рубежів, що особливо резонує після українських атак на ці території. “Кремль не може відкрито визнати провал кампанії, тому використовує корупційні справи як інструмент покарання і демонстрації контролю”, — підкреслюють експерти.

Ця тактика дозволяє Володимиру Путіну уникнути відкритої критики щодо своїх наближених осіб і водночас не визнавати військові поразки. Оскільки критика російської армії заборонена законом, репресії маскуються під боротьбу з корупцією. Це зручний привід для усунення неугодних осіб та перенаправлення суспільного невдоволення.

Чистки зачіпають не лише регіональний рівень, але й найвище військове керівництво. Нагадується про звільнення міністра оборони Сергія Шойгу, що демонструє поступове оновлення верхівки Міноборони під приводом боротьби з розтратами, а не визнання провалів на фронті. За даними Генеральної прокуратури РФ, кількість корупційних злочинів серед державних службовців зросла на 24% у першому кварталі 2025 року порівняно з попереднім роком, що свідчить про масштаби проблеми.

Експерти вважають, що ці процеси вказують на зростання впливу ФСБ та прокуратури в умовах воєнного стану. За словами дослідниці Російського євразійського центру Карнегі Олександри Прокопенко: “Репресії, що почалися зі звичайних людей і опозиціонерів, перекинулися на правлячий клас, і там починаються чистки”.

Отже, ця юридична тактика дозволяє Путіну тримати еліти у стані невизначеності та страху, одночасно демонструючи громадськості видимість контролю над ситуацією. У деяких випадках справи проти чиновників слугують своєрідним запобіжником від наростання суспільного гніву через військові невдачі.