Україна пам’ятає своїх героїв, і серед них — Тарас Матвіїв, чиє життя стало прикладом незламності та самопожертви. Народжений 18 лютого 1989 року в селі В’язівне на Волині, Тарас більшу частину свого дитинства провів у Жидачеві на Львівщині. Цей талановитий чоловік пройшов шлях від журналіста до відважного захисника Батьківщини, залишивши після себе яскравий слід в історії України.

Після закінчення Жидачівської школи №1, Тарас Матвіїв у 2011 році успішно завершив факультет журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка. Його професійний шлях розпочався з роботи кореспондентом на ТРК «Ера» (2011-2012) та телеканалі TVi (2012-2013). Він також активно проявляв себе як блогер у низці українських видань, серед яких «Дивись Інфо», LB.ua та «Львівська мануфактура новин». Тарас Матвіїв завжди прагнув доносити правду та був голосом тих, хто потребував підтримки.

З 22 листопада 2013 року Тарас Матвіїв став активним учасником Революції Гідності, де його знали під псевдонімом «Сармат». Він був одним з учасників 3-ї сотні Самооборони Майдану, що свідчить про його глибоку громадянську позицію. Окрім активної участі в революційних подіях, Тарас був співкоординатором «Пошукової ініціативи», організації, що займалася розшуком зниклих під час Майдану людей. Його громадська діяльність включала членство в організації «Українська галицька асамблея» та заснування «Народного легіону».

У 2015 році Тарас Матвіїв добровільно вступив до Окремої добровольчої чоти «Карпатська Січ» і брав участь у бойових діях у Пісках, демонструючи свою готовність захищати Україну. Того ж року він став депутатом Жидачівської районної ради VII скликання, поєднуючи активну громадську роботу з політичною діяльністю. Він також був організатором військово-патріотичних вишколів «Лицар Удеча» та етнофестивалю «Івана Купала», виховуючи молоде покоління у дусі патріотизму.

У вересні 2018 року Тарас Матвіїв продовжив свій військовий шлях, вступивши на курси лідерства Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Там він здобув звання молодшого лейтенанта, а з грудня 2019 року проходив військову службу за контрактом як командир взводу 24-ї ОМБр. Він виконував бойові завдання на взводному опорному пункті «Сармат», виявляючи виняткову мужність та лідерські якості.

Життя Тараса трагічно обірвалося 10 липня 2020 року під час мінометного обстрілу позицій Об’єднаних сил поблизу села Троїцького на Луганщині. Його загибель стала непоправною втратою для всієї України.

За героїзм, виявлений у захисті суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння народу, Указом Президента України від 13 липня 2020 року №271/2020 Тарасу Матвіїву було посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка». Його також посмертно відзначено орденом «Хрест Героя».

Прощання з Героєм України Тарасом Матвіївим відбулося у Києві на Майдані Незалежності та у Гарнізонному храмі святих Петра і Павла у Львові. 15 липня 2020 року його поховали у рідному місті Жидачеві, де він завжди буде пам’яттю про боротьбу та перемогу.

На вшанування пам’яті цього відважного захисника, у Жидачеві створено Проспект Героя України Тараса Матвіїва, а на фасаді його рідної школи №1 відкрито меморіальну дошку. Навчальний заклад тепер гордо носить ім’я Героя України Тараса Матвіїва. Також меморіальну дошку на його честь відкрито у Львові, на приміщенні факультету журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка. Рідні Тараса Матвіїва здійснили його мрію, видавши книгу «Мої думки», яка дозволяє зазирнути у внутрішній світ героя. Друзі та побратими продовжують його справу, організовуючи військово-патріотичні вишколи для молоді, підтримуючи дух, за який боровся Тарас.

З метою подальшого вшанування пам’яті полеглого захисника, щорічно організовується обласний конкурс журналістських робіт імені Героя України Тараса Матвіїва. Це свідчить про його значний внесок не лише у військову справу, а й у розвиток вітчизняної журналістики.

Вічна пам’ять, шана і слава Герою!

« повернутися