Південне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці надає роз’яснення щодо можливості направлення у відрядження працівників, які працюють дистанційно. Поширеним запитанням є: «На підприємстві всі працівники працюють дистанційно. З метою виконання певної роботи виникла необхідність направити чотирьох фахівців у відрядження. Чи буде порушенням законодавства, без зміни форми організації праці, направити їх у відрядження?»

Відповідь на це запитання стала актуальною з 02.05.2025, коли набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України щодо удосконалення правового регулювання окремих питань надомної та дистанційної роботи» від 27.03.2025 № 4339-IX (далі – Закон № 4339). Цим законом були внесені суттєві зміни до статей 60^2 та 121 КЗпП України, що безпосередньо стосуються дистанційної роботи.

Так, згідно з новими положеннями, у разі необхідності направлення працівника, який виконує роботу дистанційно, у службове відрядження, такий працівник зобов’язаний повідомити роботодавця про своє місцезнаходження будь-яким зручним способом, включаючи використання інформаційно-комунікаційних технологій. Це забезпечує прозорість та контроль за робочим процесом.

Важливо зазначити, що особливості направлення працівника, який виконує роботу дистанційно, у службове відрядження мають бути чітко встановлені трудовим договором про дистанційну роботу. Типова форма такого договору затверджена наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 05.05.2021 № 913-21. Тому, перед направленням у відрядження, необхідно перевірити або внести відповідні зміни до укладених трудових договорів.

Законодавство на теперішній час дозволяє направляти у відрядження працівників, які виконують роботу дистанційно. Однак, для коректного оформлення такого відрядження, важливо дотримуватися встановлених процедур. Зокрема, у разі направлення у службове відрядження працівника, який виконує роботу дистанційно (відповідно до статті 60^2 КЗпП України), пункт відправлення працівника у відрядження та пункт, до якого працівник повертається з відрядження, визначаються роботодавцем за погодженням із працівником під час узгодження маршруту поїздки. Ці пункти обов’язково зазначаються у наказі (розпорядженні) про відрядження (частина 3 статті 121 КЗпП України).

Враховуючи ці норми, при оформленні наказу про відрядження дистанційного працівника, визначення пункту відправлення є ключовим для правильного обчислення добових витрат та відшкодування інших пов’язаних витрат на проїзд. Це забезпечує дотримання фінансових та юридичних аспектів відрядження.

Крім того, Закон № 4339 спричинив внесення змін до Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон. Зокрема, наказом Міністерства фінансів України від 16.07.2025 № 355 «Про внесення змін до Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон» до Інструкції № 59 було внесено низку оновлень, які стосуються особливостей відрядження дистанційних працівників. Ці зміни набувають чинності з дня офіційного опублікування відповідного наказу.